Міжнародний жіночий день (англ. International Women's Day) — це свято жіноцтва, що відзначається 8 березня. Започатковане як пролетарське феміністське свято, Міжнародний день жінок-робітниць. Це офіційна версія.
Спочатку Міжнародний жіночий день був днем протесту проти дискримінації жінок. Існує традиція прив'язувати виникнення Міжнародного жіночого дня до демонстрації, яку провели 8 березня 1857 року в Нью-Йорку робітниці-текстильниці з вимогами рівної з чоловіками зарплати, поліпшення умов праці, 10-годинного робочого дня («марш порожніх каструль»).
Проте допитливі історики з’ясували, що 8 березня 1857 була... неділя. Погодьтеся, не найліпший день для страйку. Більше того, наступного тижня в нью-йоркських газетах ніхто не згадав про таку резонансну акцію з сотнями прогресивних дам на вулицях і негарною поведінкою поліції. Книжки про феміністський та робітничий рух у США теж, хоч як дивно, замовчують цей інцидент.
І коли 1908 року на з’їзді соціалістичної партії США було ухвалено резолюцію відзначати в останню неділю лютого День американських жінок, ніхто з делегаток не посилався на страйк піввікової давності; просто взяли довільний день року.
Під впливом дій американських жінок і на пропозицію німецької соціалістки Клари Цеткін, учасниці II Міжнародної конференції жінок-соціалісток (Копенгаген, серпень 1910 р., понад 100 учасниць із 17 країн) вирішили щороку в березні відзначати Міжнародний жіночий день – день солідарності жінок у боротьбі за повні політичні, економічні і соціальні права.
У резолюції, запропонованій Кларою Цеткін, зокрема, зазначалось:«У повній відповідності з класово-свідомими політичними профспілковими організаціями пролетаріату в кожній країні соціалістки всіх країн щорічно проводять Жіночий день, який в першу чергу слугує агітації за надання жінкам виборчого права. Ця вимога має бути висунена як складова частина всього жіночого питання в цілому і в повній відповідності з соціалістичними поглядами. Жіночому дню слід повсюдно надавати міжнародний характер, і він всюди має бути старанно підготовлений…» Точну дату МЖД на тій конференції так і не було визначено.
Вперше Міжнародний жіночий день провели 19 березня 1911 року в Німеччині, Австро-Угорщині, Швейцарії та Данії. Цю дату обрали жінки Німеччини, бо саме 19 березня 1848 року король Пруссії перед загрозою збройного повстання пообіцяв (але згодом не виконав обіцянки) провести реформи — включно з введенням виборчого права для жінок.
1912 року МЖД відзначили 12 травня. І лише з 1914 року дату МЖД зафіксували на 8 березня (можливо, через початок Першої світової війни, яка відсунула вбік щорічно визначення дати Міжнародного жіночого дня).
Цікаво, що позаяк Росія жила тоді, на відміну від всієї Європи, за юліанським календарем, то Міжнародний жіночий день святкували не 8 березня, а… 23 лютого. В Росії цей день почали відзначати щорічно з 1913 року.
Дивно, але факт: жіночі демонстрації 23 лютого (8 березня за новим стилем) 1917 року стали початком Лютневої революції, яка потім плавно переросла у Жовтневу революцію з Леніним на чолі. І чим усе це скінчилося, всі, напевно, в курсі.
Після 1920 року свято поступово втрачає свою популярність. У СРСР свято позбувається політичного забарвлення і стає одним з небагатьох неполітичних свят. Однак несподівано, відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1965 року, Міжнародний жіночий день став святом і неробочим днем з 1966-го.
Суть свята по-радянськи полягала в тому, щоб акцентувати увагу на особливому місці жінки в боротьбі за «щасливе комуністичне завтра», виділивши для неї аж цілий день. Радянська влада забезпечила цю рівність тим, що дала жінці в руки лопату, відбійний молоток, посадила на трактори – зробивши з неї тяглову робочу силу, відібравши від жінки традиційну функцію – берегині сімейного затишку, жіночність, материнське щастя...
І на довершення всього, в 1977 році ООН, за пропозицією СРСР, прийняла резолюцію 32/142, призвавши всі країни проголосити 8 березня днем боротьби за жіночі права – Міжнародним жіночим днем. Вдруге, після Клари Цеткін.
8 Березня очима церкви: доцільність такого свята необхідно переглянути
Церкви закликають вірян не святкувати 8 Березня. Причинами того є 2 поважні доводи: політичне походження свята та його відзначення у дні найсуворішого, Великого посту.
Архієпископ Луцький та Волинський УПЦ КП, владика Михаїл: «Є державне свято – День матері, або ж свято жінок-мироносиць. І тому я не думаю, що потрібно робити багато ажіотажу навколо 8 Березня. Тим більше, що тлумачення цього свята різнобарвне, і я не хотів би, щоб під час Посту ми придумували собі якісь заходи, і не гадати, добре це чи погано».
Митрополит Львівський і Сокальський Української православної церкви (КП) Димитрій (Рудюк): "Я вважаю, що усі свята, що несуть взагалі якусь примару колишньої совєцької імперії, яка по нас потопталась ще більше в образі теперішньої Російської Федерації, треба скасувати. День захисника Вітчизни перенесли з 23 лютого на 14 жовтня, і це правильне рішення. Аналогічно потрібно зробити і з Міжнародним жіночим днем.Чому на високому рівні не можна відзначати День матері? Чому у цей день не говорити про матір, про сім’ю, адже колись 8 березня ми говорили про це, дарували мамам квіти, клеїли листівочки і прославляли матір. Аналог 8 березню у таких святах як Неділя жінок-мироносиць, яка завжди є у другу неділю після Великодня. Після Фоминої неділі є Неділя жінок-мироносиць. Чому не може бути це свято, оскільки у католиків і православних ці неділі є вказані. Це буде по-християнськи і правильно. Це свято, звичайно, залежатиме від Пасхи і воно не буде кожного року в один день, а плаватиме залежно від того, чи ранній Великдень, чи пізній. Інколи це свято буде у квітні, інколи на початку травня, або всередині, або наприкінці».
Митрофорний протоієрей УАПЦ, настоятель церкви Святого Миколая-Чудотворця у Рівному отець Іван зазначив, що день, який встановлювала церква, не є приводом для особливих обговорень: «Ми повинні святкувати такі дні, як Ангела-охоронця (навіть не день народження). А такі дні, як 8 Березня – церква ніяк до того не ставиться, бо для жінки Днем вшанування, поваги має бути кожен день. Ставлення не може змінюватися в кращий чи гірший бік. А категорично заборонити це неможливо. Якщо ми категорично ставимося – чи церква, чи держава – це, навпаки, спонукає до збурень».
Священик Греко-католицького храму Святого Миколи Чудотворця отець Іван вважає: жінки заслуговують щоденної шани: «Чому не привітати 8 Березня? Але чому не привітати і сьомого, дев’ятого? Господь ніколи не хотів сказати, що прийшов скасовувати людські закони. Але коли людські закони суперечать Божим (світське свято – посту – авт.), то ми для себе, напевне, повинні взяти Божий закон і ставити його на перше місце. А з цього починати дотримуватися й людських законів. Великодній піст зобов’язує нас до утримання від гучних забав, м’ясних страв, гамірливих акцій. І тут виникає дилема, бо церква ніби обмежує права жінок. Але коли ми будемо внутрішньо очищені постом, багаті духовно – ми будемо ставитися до жінки так, як би вона цього чекала (а до цього нас закликає Господь) – цілорічно, а не відкуповуватися одного дня, щоб потім упродовж року ставитися до неї зневажливо».
Пресвітер Церкви Повного Євангелія «Осанна» Сергій Качан каже – з одного боку, не може ігнорувати день, який позиціонують як день вшанування жінок: «Настільки я поважаю і люблю свою дружину, взагалі жінок, як прекрасну половину, останнє ноу-хау в творінні Божому – тому говорити щось критично дуже важко. Але є інший бік, історія цього свята, наше минуле радянське, і до цього в мене позиція інша. Хотілося б, щоб ми як народ, як нація, створили щось своє, щоб це мало нашу ментальність... Я б радив, щоб ми зробили акцент на святі Матері».
Вікарій рівненської римо-католицької парафії святих Петра і Павла отець Григорій Драуз пояснив: «Якщо ж у Міжнародний жіночий день чоловіки звернуть більшу увагу на геній жінки, звернуть увагу на її роль берегині домашнього вогнища, котра часто вдома є і медсестрою, і вихователькою, і вчителькою, і економкою, якщо буде більша повага до жінки, яка дає життя – то це дуже добре. Ми не говоримо про походження цього дня. Але цій традиції можна надати добрий сенс. Про це йде мова – більше поважати жінку як матір. Проблема в тому, що часто жінок не шанують упродовж року – не оцінюється належно її домашня праця, чоловіки не ставляться відповідально, покидають жінок, які самі виховують дітей. Це проблема, а не святкування. Тим часом святкування, висловлення вдячності і поваги до жінки не повинне виражатися в танцях і пияцтві».
Пастор Української євангельсько-реформованої церкви нагадує: про свято Восьмого березня у Біблії – жодного слова: «Якщо, наприклад, чоловіки вважають, що це добре – один раз у рік привітати своїх дружин, більше їх любити – не думаю, що це добре. Біблійний принцип трішки інший. Бог створив чоловіка і жінку, щоб вони разом могли розділяти радість і горе, всі життєві будні. Тому – шкода, що це свято підкреслює зовсім не біблійну рису – що один раз у рік можна зробити свято, а потім можна про це забути. На церковному рівні жодного богослужіння ми не робимо, але якщо чоловіки хочуть привітати своїх дружин – хай вітають. Для нас і для нашої історії важливіший день Матері. Тому до цього свята ми ставимося більш прохолодно».
«Рідна країна»
