Україна взяла курс на оснащення наявного житлового фонду засобами обліку газу, електричної та теплової енергії, гарячої та холодної води ще кілька десятиліть тому, однак досі в українців виникає питання – хто і за що має платити?
Питання оснащення житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води та енергоресурсів було підняте в Україні ще у 1995 році. Тоді уряд, з метою забезпечення у побуті економного ресурсоспоживання, постановив затвердити Програму поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і теплової енергії на 1996—2007 роки, а також установив, що у 1996—2005 роках підлягають обов'язковому оснащенню такими лічильниками абонентські вводи багатоповерхових будинків, а до кінця 2007 року малоповерхові будинки з одночасним, у разі можливості, впровадженням поквартирного обліку. Вважалося, що це є одним із обов’язкових заходів, покликаних забезпечити якнайшвидше подолання Україною енергетичної кризи, яка підступала все ближче поряд із постійним зростанням вартості енергоносіїв.
Примітно, пройшло майже 20 років, а оснащення житлового фонду засобами обліку, економія ресурсів в умовах енергетичної кризи актуальні для України і досі.
За інформацією Мінрегіону, станом на 1 липня 2014 року фактичний рівень оснащення будинків засобами обліку в цілому становив: холодної води 54,7 тис. будинків або 32,9% (від потреби); гарячої води 7,6 тис. будинків або 18% (від потреби); теплової енергії 37,96 тис. будинків або 35,6 % (від потреби).
Такі невисокі показники у відомстві пояснюють, перш за все, відсутністю фінансування та низькою платоспроможністю споживачів житлово-комунальних послуг, що в свою чергу перешкоджає застосуванню механізмів стимулювання суб’єктів відносно до впровадження заходів з енергозбереження.
З початком 2015 року владою було вкотре поставлене завдання запровадити 100% комерційний облік житлового фонду. Цього разу реалізація наміченого плану передбачається до 2017 року. Однак, залишається одвічне питання фінансування – хто має опачувати встановлення та експлуатацію лічильників?
Днями Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг оприлюднила інформацію щодо джерел фінансування при встановленні та експлуатації засобів обліку побутових споживачів.
Так, зазначається, що при встановленні лічильника газу, його вартість та послуги зі встановлення оплачуються:
— у новозбудованому будинку — забудовником;
— у разі реконструкції, капітального ремонту житла — замовником;
— у разі встановлення лічильника газу в газифікованому будинку — споживачем.
При цьому зауважується, що лічильники газу можуть встановлюватися також за кошти газопостачальних підприємств та за рахунок інших джерел. Зокрема, про це йдеться у Законі України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». Так, частиною першою статті 3 Закону передбачено, що фінансування робіт із оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; та інших джерел, не заборонених законодавством. Відповідно до положень частини першої статті 6 Закону суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, — до 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі — до 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі — до 1 січня 2018 року.
Поряд з цим підкреслюється, що повірка лічильника газу здійснюється за рахунок газорозподільного підприємства, якщо мова йде про періодичну повірку. У разі ж якщо повірка позачергова, її оплачує ініціатор: за заявою споживача – споживач, за вимогою газорозподільного підприємства — газорозподільне підприємство.
Примітно, оплата опломбування лічильника газу також залежить від того, хто був її ініціатором: у випадку виконання робіт за заявою споживача, відповідні послуги має оплатити споживач, якщо ж ініціатива була з боку газорозподільного підприємства – то воно має взяти на себе і витрати.
Якщо лічильник газу зламався, послуги з монтажу, технічного обслуговування та ремонту приладів обліку за заявками споживачів оплачуються ними за затвердженими в установленому порядку тарифами з урахуванням вартості обладнання, його вузлів і деталей, крім послуг з періодичного технічного обслуговування. У разі коли лічильник газу, що встановлений у споживача, перебуває у власності газорозподільного підприємства, ремонт та технічне обслуговування такого лічильника газу здійснюються за рахунок зазначеного підприємства (за винятком випадків навмисного пошкодження лічильника газу споживачем). Газорозподільне підприємство зобов’язане проводити безоплатно ремонт лічильників газу, пов'язаний з періодичною повіркою, та їх технічне обслуговування.
Заміна лічильника газу (демонтаж, придбання, установка, опломбування) за заявою споживача – проводиться його коштом, за ініціативою газорозподільного підприємства — за рахунок газорозподільного підприємства.
Дещо інша ситуація із засобами обліку електроенергії. За первинне встановлення такого лічильника у новозбудованих будинках має заплатити забудовник, а встановлення приладів обліку у разі розділу обліку електричної енергії здійснюється за рахунок сторони, що здійснює розділ обліку.
Повірка лічильників електричної енергії може бути як за кошт споживача, так і коштом енергопостачального підприємства. Так, споживач оплачує вартість перевірки приладу обліку, у разі пошкодження, втрати або неправильної роботи лічильника з його вини. У випадку, пошкодження або втрати приладу обліку не з вини споживача, перевірка лічильника виконується за рахунок енергопостачальника або організації, яка відповідає за збереження приладу обліку.
Окрім того, зауважується, що планову повірку приладів обліку енергопостачальник здійснює за власний рахунок. Позапланова технічна перевірка правильності роботи лічильника виконується за рахунок ініціатора перевірки (ініціатором може бути, як споживач, так і енергопостачальник).
Цікаво, що послуга з опломбування/розпломбування лічильника електричної енергії окремо відсутня та входить до комплексної послуги з підключення та/або відключення електроустановок та позачергової технічної перевірки правильності роботи засобу обліку.
При цьому ремонт лічильників електроенергії, якщо він плановий, здійснюється за рахунок електропостачальника. Під час позапланового ремонту споживач сам відшкодовує вартість ремонту або встановлення нового приладу обліку у разі пошкодження або неправильної роботи приладу обліку з його вини. У випадку необхідності ремонту або заміни пошкодженого приладу обліку не з вини споживача, необхідні роботи здійснюються за рахунок енергопостачальника або організації, яка відповідає за збереження приладу обліку.
Заміна приладів обліку електроенергії (демонтаж, придбання, установка та опломбування) якщо вона планова, проводиться коштом енергопостачальника. Позапланова заміна лічильника здійснюється за рахунок ініціатора. При цьому ініціатор заміни приладу обліку оплачує вартість нового лічильника з урахуванням балансової вартості та амортизаційного зносу приладу обліку, який замінюється.
Якщо мова про засоби обліку централізованого опалення, то за встановлення квартирного лічильника, включаючи його вартість та монтаж, має заплатити споживач, інші послуги (демонтаж, транспортування, повірка, монтаж, опломбування, обслуговування та ремонт) мають бути коштом виконавця послуг. За встановлення будинкового лічильника та усі інші послуги пов’язані з його експлуатацією, якщо він є власністю виконавця послуг, має заплатити виконавець послуг. Якщо будинковий лічильник є власністю споживача, або балансоутримувача, то встановлення засобу обліку централізованого опалення відбувається за рахунок споживача або інших джерел, послуги з експлуатації лічильника, окрім опломбування, проводяться за рахунок споживача або балансоутримувача. Опломбування – виключно за кошти виконавця послуг.
Порівняно найпростіша ситуація із засобами обліку гарячого і холодного водопостачання. У цьому ключі ми говоритимемо лише про квартирний лічильник. Його встановлення, включаючи вартість і монтаж, відбувається за рахунок споживача, усі інші послуги пов’язані з експлуатацією лічильника здійснюються за рахунок виконавця послуг.
