Наймолодша художниця України Алісія Захарко, якій майже три роки, потрапила в Книгу рекордів України як наймолодша авторка персональної виставки. Вона намалювала 70 картин. Фахівці порівнюють її абстрактну експресію з роботами Джексона Полока, пише 20 хвилин. Тернопіль.
Маленька тернополянка Алісія Захарко дуже любить малювати. Для цього вона використовує професійні фарби і всі предмети, які є в будинку. Для створення шедеврів їй стають у нагоді і грабельки, якими грається в пісочниці, і пензлі, і навіть взуття. Інколи пензлі залишаються у картині і стають її частиною. Алісі 2 роки і 8 місяців. Вона відвідує студію розвитку. Як і інші дітки, клеїть, ліпить, танцює, співає, рахує, нанизує намистинки, складає геометричні фігури і робить ще багато ріних корисних розвиваючих вправ. Батьки Аліси — художники, але кажуть, що не вважають себе професійними митцями, що їхні заняття — не робота, а хобі.
Батьки зрозуміли, що роботи доньки не варто тримати вдома, коли одну з них у їхньому художньому магазині побачив голова Спілки тернопільських дизайнерів Юрій Цуприк.
– Це був випадок, – пригадує батько Аліси Володимир Захарко. – Він туди випадково зайшов і побачив її картину. Вона йому дуже сподобалася. А коли дізнався, що це робота нашої донечки, то був приємно вражений і відразу запросив нас на виставку молодих художників, що відбулася у вересні минулого року. Туди відібрали дев'ять робіт, що є дуже багато для виставок такого формату. Так, можна сказати, почався творчий шлях Аліси як художниці.
Малювати не вчать
Альона і Володимир Захарки лише спостерігають і фіксують творчий розвиток дитини, викладаючи ролики в Youtoube і забезпечують її усіма потрібними матеріалами – роблять полотна в рамах і дають професійні фарби. Причому їх кількість ніколи не обмежують.
– Ми не вчимо її малювати, – каже мама дівчинки Альона. – Я й не знаю, чи треба це робити, поки вона маленька, щоб не вбити те прекрасне, що є в ній, яке нічим поки не упереджене. Я навіть нічого не говорю, коли вона малює, бо боюся зіпсувати її бачення. Ми не показуємо їй, як малювати, наприклад, сонце. Ми кажемо – ось світить сонце, показуючи на нього на вулиці, а яким вона його намалює і яким кольором – це вже її бачення.
Дівчинка використовує акрилові фарби, пензлі, банки, тюбики, малює руками, може і походити по картині, залишаючи кольорові сліди, застосовує грабельки, пластикові ложки. Дитині дають все, що є вдома, розкладають перед нею, а вона собі вибирає, чим хоче працювати. Те саме із фарбами – перед нею розкладають усі кольори, відкручують тюбики, щоб вона собі брала, який до вподоби.
Малює Алісія на полотнах, які батьки кладуть на підлогу.
te.20minut.ua
– Ми кладемо полотно на підлогу, Аліса по ньому ходить, наливає фарбу, мастить, бере мастахін, пензель, – розповідає мама. – Ми самі виготовляємо полотна в рамах, вони досить міцні, тож донечка спокійно може ходити по них. Все відбувається вдома, спеціальної майстерні ми не маємо.
Для такої дитячої творчості потрібне лише бажання і терпіння батьків. Мама Аліси каже, що вже і стіни доводилося фарбувати, і на дивані є відбитки рук. На підлозі у помешканні Захарків – плитка, тому все легко відмивається. Дитину від фарби теж доводиться відмивати.
– Не завжди це легко, але можливо, – каже Альона. – Просто це вимагає зусиль і часу. Одного разу я її годину відмивала від фарби. Одяг вона вдягає кілька разів, далі він стає дуже твердим. Коли Аліса ще не дуже розуміла, то вся влазила в ту картину, а зараз вже їй можна пояснити, щоб малювала обережніше, щоб до личка не тулила фарбу.
Мама каже, що виконує роль підсобного працівника у творчій роботі донечки.
– Я стаю в куточку і спостерігаю, що відбувається, тримаю напоготові серветки, щоб повитирати дитину, коли забрудниться. Наш тато знімає на відео і береться за голову, скільки фарби ллється, – розповідає пані Альона. – Якось пішло до двох літрів. Я трохи економлю фарбу і розбавляю її водою. Алісі так легше малювати, і фарби йде менше. Це творчий процес, і ми не хочемо якось обмежувати дитину. Нехай малює, потім будемо вчитися, може, на якісь заняття походимо.
Почала з маминої гуаші
– Все почалося з того, що взяли маленьке полотно, мої старі гуашеві фарби і дали малій, – розповідає Альона. – Алісі було тоді дев’ять місяців. Вона ще не ходила, а тільки повзала. Спочатку одним пальчиком по полотні провела – сподобалося. Потім – рукою, а коли закінчувала роботу, то вся лягла на це полотно. Ми побачили, що їй справді це подобалося. Лише трохи хвилювалися, щоб фарби не наїлася.
Згодом дитина малювала аквареллю на спеціальному папері, а з року — уже на полотні.
– Ми побачили, що в донечки справді є талант, – продовжує мама. – Я не можу казати об’єктивно, бо я мама, але раніше працювала з дітками, вчила їх малювати, то можу принаймні порівняти з тим, що я бачила. Хист до малювання в Аліси є. Кожна її робота дуже сильна, одна іншу перевершує.
Зараз Алісія малює акрилом. Стиль, в якому вона малює, фахівці називають абстрактним експресіонізмом, її роботи порівнюють з творчістю Джексона Полока.
– За тим, як вона поєднує кольори, наскільки експресивні ці роботи, нам кажуть, що це — пік творчості. Але ж вона ще така маленька, а що буде далі? – каже мама.
Алісії зараз 2 роки 8 місяців. Вона вже може розповісти, що саме малює.
– Вона дуже жвава, видно, що коли малює, вкладає багато емоцій, тому ми назвали її виставку “Емоції”, – продовжує Альона. – Переважно малює під музику, любить різні модні треки, наприклад Тайлер Свіфт.
te.20minut.ua
Море – червоне
Аліса знає свої роботи і роботи тата. Коли бачить свою картину, каже, що це вона намалювала. Або, наприклад, каже: „Увімкни, як я малюю”. І після цього починає малювати. Любить, коли тато привозить нові фарби в подарунок, тоді зразу береться малювати. Дівчинка часто зображає море.
– Аліса любить малювати хмаринки, море, причому море може бути навіть червоним, – продовжує співрозмовниця. – Вона вже бачила справжнє море, і їй воно дуже подобається. Щоразу, коли починає малювати, то каже, що це – море. Воно в неї викликає теплі емоції. Там було сонячно, їй там подобалося, і тому, напевне, такий колір. Але й синій вона дуже любить. Синього багато в її картинах. В останніх роботах багато червоного. Це позитивні, як на мене, емоції. Бо коли Аліса малює, процес у неї викликає дуже позитивні емоції.
Дівчинка може годину не відриватися від малювання.
– Нова робота починається словами “хочу малювати”, — розповідає мама маленької художниці. — А коли робота завершена, Аліса каже: “Кінець” і я можу мити пензлики.
Картини Аліси великі, і пані Альона каже, що, напевне, формат потрібно збільшувати.
– Частина картини залишається поза межами полотна, тому бачу, що формат треба збільшувати, — каже Альона.
