Ольга Чайка знає свої рецепти мало не напам’ять і може сказати, чи є такий рецепт у її книжці про сало, коли читає інші рецепти. Якщо назбирується багато новинок, тернополянка випускає у світ нове видання своєї книги про сало, яких вже є чотири, пише 20 хвилин. Тернопіль.
Тернополянка Ольга Чайка знає більше 300 рецептів приготування сала. Колекціонує їх уже багато років і видає книжки. Любить не лише знаходити цікаві рецепти, а й постійно готує і за будь-якої нагоди пригощає усіх цим українським смаколиком. Удома в неї завжди є засолене і свіже сало. Жінка переконана, що салом можна і гостей пригостити, і в дорогу взяти.
— У мене вдома приготовлене сало довго не затримується, — розповідає Ольга Чайка. — Куди б я не йшла в гості чи на якісь імпрези, завжди беру з собою шматочок сала.
А на екскурсії зі студентами коледжу, де пані Ольга викладає, вона не виїжджає без фірмових салбургерів.
— Навіть ті зі студентів, хто вважає, що не їсть сала, просять моїх салбургерів, — каже методист ради директорів вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації області і викладач технічного коледжу Ольга Чайка. – Приготувати їх просто. Це дві половинки житньої булочки, одна з них намащена кетчупом, друга — гірчицею, а посередині – сало. Щоб усе було чистенько, кожен бургер замотую в упаковку і складаю все в ящик. У дорозі завжди питаю, хто хоче перекусити. Усі цікавляться, що то за така дивовижа, а хлопці завжди просять добавки.
Сало готував батько
Зацікавилася салом пані Ольга через сімейну традицію.
— Батько був майстром із приготування сала, вдома завжди було до 10 його видів, — розповідає жінка. – Але так сталося, що він передчасно помер і його рецептів мама не встигла перейняти. Якось удома у батьків ми захотіли такого сала, яке колись готував батько. І коли мама сказала, що його завжди готував батько, ми дуже здивувалися. Вона пригадала лише один батьківський рецепт – це сало по-жеребецьки, бо їхнє село називається Жеребки.
Секрет приготування в тому, що після засолювання сало підпікали в пічці, а тоді його посипали приправами і для зберігання закривали в банку.
— Батько називав своє сало «по-моєму», а я вирішила зробити сало «по-тернопільськи» – це теж спосіб приготування сала нашвидкуруч, — розповідає пані Ольга.
Бочок, або шпондер, як кажуть місцеві, вона замариновує у тертій цибулі, посипає спеціями, а тоді кладе у рукав для запікання і на 15 хвилин — у пічку-чародійку.
Книжка має чотири видання
Ольга Чайка каже, що пошук рецептів – безкінечний процес. Поки готували четверте видання книжки, їй принесли п’ять нових рецептів.
— Я не придумую рецептів, а збираю їх, — зазначає колекціонерка. – Це лише здається, що 320 – то багато, але якщо бачу якусь родзинку у новому рецепті, одразу впізнаю, є в мене такий чи ні. Це як рулетка, бо дуже затягує. Хтось збирає марки, хтось машинки-модельки, а я колекціоную рецепти сала.
Пані Ольга додає, що не завжди була таким знавцем і любителем сала.
— Родичі спонукали мене знати більше, оскільки в мене перший фах — технік-технолог громадського харчування, — продовжує вона. – Спочатку збирала рецепти по родині, мої тітки підказали декілька, питала по сусідах. Так вдалося зібрати близько 50 рецептів. Це був 2007 рік – рік Свині. Так самвидавом видали першу брошурку. Її показували знайомим, і з того часу чужі люди почали мені приносити свої рецепти.
te.20minut.ua
Чимало рецептів для нової книжки жінка запозичила з нещодавнього фестивалю сала в одному з коледжів Тернополя.
— На фестивалі сала навіть такі заклади, які не мають спеціальності кухаря, як-от технічний коледж, Теребовлянське, Кременецьке училища культури — всі представили оригінально приготоване сало – канапе, накладенці, салати з сала, — розповідає пані Ольга. — Тепер хочу опрацювати те назбиране, взяти фотографії — і буде нове видання. Добре було б знову до року Свині приурочити.
Улюблене асорті
Ольга Чайка вважає, що в кожного вдома має бути шмат сала у морозилці, адже тепер немає потреби засолювати його для тривалого зберігання.
Коли тернополянка хоче здивувати гостей чи їде в дорогу, обов’язково готує і кладе в морозилку кілька видів сала, посипаного різними спеціями.
te.20minut.ua
— Кожен шмат сала засолюю грубою сіллю, особливо добре солю шкірку, вона тоді стає м’якшою. Замотую сало в полотно або білий папір. Але такий, щоб всотував вологу, бо сало мокріє, вбирає скільки потрібно солі, а решта виходить, — розповідає господиня. — При кімнатній температурі воно має полежати два-три дні. Потім кожен шмат чищу від солі, обвалюю спеціях: один — у червоному перці, інший – у чорному, наступний — у сухій зелені, ще один — у товченому часнику, останній – у спеціальному наборі спецій до сала. Ретельно панірую, обгортаю фольгою і кладу у морозилку. Я вже не підписую, бо знаю, в якій частині морозилки складаю їх, а взагалі можна підписати.
Згодом, коли жінка робить нарізку на велику тарілку, це сало дуже гарно виглядає, бо кольорове. Каже, що таке асорті — це оригінально і водночас просто.
Діти сала не любили
Ольга Чайка додає, що її діти раніше сала не любили, навіть ще школярами з московської ковбаси вибирали солонину. Але коли вона приготувала гарячі бутерброди з салом, ті стали улюбленою стравою.
— Цей рецепт розповіла мені тернополянка, яка навчалася в Ленінграді, — продовжує колекціонерка. – Тоді батьки в далеку дорогу передавали картоплю, сало, яйця і цибулю. І студенти придумали гарячі бутерброди з цих продуктів готувати. Зараз є готові грінки, а на той час треба було обсмажити хліб на сковорідці. Приготування забирає трохи часу, тож робили такі бутерброди переважно у неділю, коли мали час. Пригощали друзів.
На один бік грінки намащували томатне пюре. Поки грінки вбирали пюре, робили начинку – однакову кількість порізаної солонини і цибулі приправляли спеціями, вибивали туди яйце і добре збивали. Той бік грінки, що із томатом, мачали у гоголь-моголь — і на нагріту сковорідку.
— Я спочатку не повірила, що начинка не буде окремо від хліба. Але мене переконали, що я помиляюся. Спобувала перший раз вдома так зробити, прикрасила зеленню — і діти не могли вгадати, з чого я приготувала ті бутерброди. Це перша страва, яку чекають мої гості і домашні за святковим столом.
Буде експеримент із рибою
Пані Ольга не лише колекціонує рецепти, а й перевіряє їх на практиці. Каже, що з усіх рецептів, можливо, і не всі смачні.
— Рецепт по-тернопільськи вже перевірений не один раз. А ще пробувала консервувати сало у воді з оцтом так, як роблять заготовки з овочами. Це й справді супер, — розповідає пані Ольга.
Знає жінка не лише як приготувати сало, але й як покращити його смак. Наприклад, старе сало господиня радить проварити у молоці. Звичайно молоко доведеться вилити, але сало врятуєте.
А ще тернополянка має одну ідею щодо сала, яку хоче випробувати.
— Коли ми готувалися до фестивалю сала, один рибалка запитав у мене, чи можна поєднати сало з рибою, — пригадує колекціонерка. — Це для мене було нове завдання, бо я і не куштувала такого раніше, і рецептів не зустрічала. Але якщо подумати, то це не настільки несумісні продукти, як здається на перший погляд. Свиня ж їсть рибячий жир, і рибу дрібну свиням згодовують, отже, сумісність є. Тож хочу проекспериментувати з рибою – це буде страва, приготована на відкритому вогні, або фарширована салом.
