Відсутність продуманої кадрової політики, боротьби з корупцією та нехтування гуманітарною політикою призвело до того, що ідеологи, натхненники та ті, хто реалізують «русский мир», піднімають сьогодні голови і продовжують свою роботу вже у постмайданній Україні.
Запоріжжя (маю на увазі увесь регіон) в цьому плані є показовим.
Голова Запорізької обласної ради Віктор Межейко, який не лише через облраду забезпечував просування «русского мира» за підтримки Партії регіонів та різноманітних місцевих угрупувань, що тримали Запоріжжя в системі контролю, і далі продовжує впевнено, фактично, керувати регіоном разом зі своїми колегами по ПР, які сьогодні або перешли в Опозиційний блок, або в інші «братні» структури, ідеологічно залишившись спільниками «русскомировской» доктрини. І це, незважаючи на звинувачення в організації Антимайдану і те, що В. Межейку висунули, щоправда, неадекватне покарання за розгін Євромайдану у Запоріжжі – умовно 5 років з відтермінуванням виконання покарання на 3 роки.
Допомагає В. Межейку міський голова Запоріжжя Олександр Сін, який продовжує керувати містом і проти якого ще в лютому 2015 року прокуратура відкрила 2 кримінальних провадження, але який так само де-факто не розлучився з відомими діячами Партії регіонів.
Тому не даремно сьогодні вчителі розповідають, що комунальні підприємства в системі обласної ради, починаючи з інститутів підвищення кваліфікації тощо, розповідають вчителям на методнавчаннях, що не треба служити в українські армії, і пояснюють, чому треба не забувати про дружбу з російським народом та про «общую русскую культуру».
Московський патріархат, який взяв невелику паузу, сьогодні активно пропагує «єдину правильну» московську церкву і взявся на кордоні Запорізької і Донецької області будувати чоловічий монастир, назвавши його на честь царської родини.
І таких прикладів на славній Запорізькій землі, відомій своєю вольністю, українською традицією, Запорізькою Січчю тощо — більше ніж достатньо.
Сьогодні український патріотичний сегмент цього регіону є не просто затиснутим цими старими-новими очільниками влади, яких ніхто не чіпає і які й надалі продовжують керувати регіоном, він деморалізований і готується захищати українське. Він вважає, що київська влада або не здатна навести порядок, або домовилась з колишньою владою.
І тому, як кажуть тут люди зі справжнім козацьким характером, якщо влада не здатна через закон забезпечити справедливість, то доведеться їм самим через справедливість забезпечувати виконання закону.
