У липні цього року спливає 75 років з часу звірячого розстрілу нацистами групи львівських професорів на Вулецьких пагорбах. Відзначення цієї трагічної події окрім відкриття пам'ятника невинно страченим видатним польським ученим передбачає, зокрема, спорудження інформаційно-музейного павільйону.
Цілком закономірно, доцієї шляхетної справи долучився й Національний університет «Львівська політехніка». Адже трагедія сталася на території, де нині розташоване студентське містечко університету та паркова зона міста.
Вночі 4 липня 1941 року німецькою каральною спецгрупою СС було по-звірячому знищено цвіт інтелектуальної еліти Львова – 39 видатних вчених і громадських діячів. Серед загиблих була й плеяда видатних вчених Львівської політехніки: професори Казимир Бартель, Володимир Круковський, Антон Ломніцький, Станіслав Пілат, Каспар Вейгель, Роман Віткєвич та інші.
Слід зазначити, що тоді ще 1-2 липня до міста Лева прибули спецгрупи СС для ліквідації всіх, хто був визнаний ворогами гітлеризму. Одна з них, під орудою бригаденфюрера СС Е. Шонґарта, й провела арешти й розстріл 39 професорів львівських вищих навчальних закладів. Нині аналіз архівних документів, досліджених неупередженими істориками України та Польщі, дозволяє докладно відтворити обставини знищення цих людей. Як відомо, встановлення «нового порядку» на окупованих землях Гітлер поклав на зловісний репресивний апарат спецслужб рейхсфюрера СС Гіммлера. А напередодні нападу на СРСР шеф Головного управління імперської безпеки обергрупенфюрер СС Рейнгард Гейдріх утворив у Кракові структури, яким і було доручено діяти у Львові в перші дні його окупації. Серед них були так звана Айнзацгрупа «Ц» та спецгрупа СД згаданого бригаденфюрера СС Шонґарта. На них і було покладено завдання «очистити місто від особливо небезпечних елементів». Група Шонґарта отримала завдання щодо арешту і знищення місцевої професури, оскільки вже мала зловісний досвід арештів і ув’язнення краківських професорів восени 1939 р. Бригаденфюрер діяв у Львові рішуче. Він прибув до міста слідом за фронтовими частинами вермахту 2 липня, а вже наступного дня о 22-й вечора приступив до виконання запланованої акції. Одним із перших був заарештований найвідоміший на той час польський вчений і політик професор Політехніки Казимир Бартель, котрий у міжвоєнні роки тричі очолював уряд Польщі. В лабети гестапо потрапили й відомий письменник Тадеуш Бой-Желенський, професор Роман Ренцький з Львівського медичного інституту, Володимир Серадзький – професор кримінальної медицини. Арештованих привозили і розміщували в бурсі Абрагамовичів на однойменній тоді вулиці (тепер вулиця Т. Бой-Желенського). А вже на світанку 4 липня на ближніх Вулецьких пагорбах есесівці розстріляли львівських професорів та окремих членів їхніх родин.
Саме тут декілька років тому за ініціативою ректорів Львівської та Вроцлавської політехнік Юрія Бобала та Тадеуша Віцковські постав символічний монумент, який його творці — українці та поляки — назвали «Не убий!». Пам’ятник являє собою своєрідну арку, що складається із 10 каменів, які символізують десять Божих заповідей. П’ятий камінь, що символізує «Не убий!», архітектурно порушено, ніби збито. Це нагадує про те, що, коли будь-яка людина порушує цю заповідь, виникає водночас і загроза руйнації цілісності всього світу.
Як відомо, 2016 року польський Вроцлав здобув статус культурної столиці Європи. Ця обставина також спонукала місцеву мерію долучитися до спорудження згаданого павільйону.
Нещодавно на запрошення польської сторони Вроцлав відвідав і проректор з навчально-виробничої роботи «Львівської політехніки» Володимир Крайовський. Відтак, домовилися, що керівництво Вроцлава невдовзі зустрінеться з президентом PKO Bank Polski SA Збігнєвом Ягелло щодо співфінансування спорудження цього об'єкту. Адже ще два роки тому ректор Львівської політехніки, голова Ради ректорів Львівщини професор Юрій Бобало мав зустріч у Львові з паном Ягелло. Тоді було досягнуто угоди, що банк виділить на ці роботи майже 2 мільйони злотих. Не виключено, що ця сума буде дещо мінімізована з огляду на прагнення відмовитися від деякого занадто вартісного мультимедійного обладнання у павільйоні. Натомість польська сторона вважає за доцільне створення кращих умов для туристів, які мали б змогу там перепочити. Отож, комунальні витрати, забезпечення павільйону обслуговуючим персоналом візьме на себе «Львівська політехніка». Передбачається, що 3 липня цього року — в день вшанування пам'яті загиблих на місці спорудження музейного об'єкту буде закладено камінь, що започаткує це будівництво.
Що ж до часу необхідного для спорудження та відкриття павільйону у разі повного фінансування об'єкту, то на думку проректора, для цього цілком би вистачило року. Таким чином, є надія, що до липня 2017 року інформаційно-музейний павільйон вже міг би прийняти перших відвідувачів.
