chrome firefox opera safari iexplorer

Мистецтво на барикадах: як пережив революцію художній музей

19 лютого 2016 о 10:51

Взимку 2013—2014 років Національний художній музей України опинився в епіцентрі Революції Гідності — прямо на лінії барикад і зіткнень між учасниками протестів та внутрішніми військами, між вогнем шин, які підпалювали протестувальники, та крижаною водою, якою їх поливали силовики.

Цей «периметр», окреслений Європейською площею і початком вулиці Грушевського, між Українським домом, Парламентською бібліотекою та Національним художнім музеєм, «здається, можна було б вважати кварталом мистецтв», — каже заступник директора НХМУ із науково-просвітницької роботи Марина Скирда і додає: "Уявіть, у якому стані ми опинилися, коли буквально на порозі музею виник кордон із внутрішніх військ. Але потім замість кордону з'явилася барикада, і запалали шини. Виникло питання: як зберегти музей. І тодішня директор музею Марія Задорожня вирішила, що вона залишиться ночувати. Одна ніч перетворилася на півтори місяці життя у музеї для його співробітників".

Місце, де живе культура

«Треба розуміти, що музей — це не просто місце, де живе мистецтво і культура. Це складна споруда, пам'ятка архітектури, зі своїми особливостями щодо того, як все це треба утримувати і доглядати, — пояснює Марина Скирда. — Звичайно, коли вже запалали шини, то керівництво музею, головний зберігач Юлія Литвинець ухвалили рішення — евакуювати твори з першого поверху».

160218171514_namu_revolution_640x360_www.namu.kiev.ua

«Друге питання було — як захистити саму споруду принаймні зсередини від кіптяви, бо вона дійсно була досить специфічною загрозою і для колекції, і для будівлі. В цей же день всіма підручними матеріалами ми ущільнювали вікна, отвори, вентиляційні ходи, і розгорнули все, що можливо, для захисту від пожежі — вогнегасники, пожежні рукави».

«При цьому телефони міністерства культури просто не відповідали», — каже пані Марина. Тим, хто допоміг, були волонтери, які «прорвалися» через кордон внутрішніх військ, і принесли додаткові вогнегасники, а також працівники Служби з надзвичайних ситуацій — пожежники та рятувальники.

З іншими доводилося проводити виховну роботу.

«Нам доводилося шукати спільну мову з тими, хто перебував довкола музею — внутрішні війська, „Беркут“, контролювати, щоб вони не розпалювали багаття на подвір'ї музею, щоб у них теж були під рукою якісь протипожежні засоби», — каже працівник музею і додає: «Це іноді вдавалося, а іноді наражалися на відверте хамство або якісь не зовсім адекватні прояви. Але в цілому контакт вдавалося налагодити хоча б на рівні командирів».

За півтора місяці існування буквально впритул між працівниками музею і правоохоронцями з'явилося і свого роду розуміння, що «це теж члени суспільства і навіть певна музейна аудиторія».

«Більшість із них не знали, що це музей. Це були солдати строкової служби внутрішніх військ, 18-19 років, які вперше приїхали до Києва. Їх там поставили, і вони навіть не знали, де той Майдан знаходиться, що він буквально за рогом. Їх страшенно перед цим налякали. Вони нам весь час казали, що це вони нас захищають. А ми в них питали, чи знають вони хоча б, що тут відбувається», — розповідає пані Марина, але зауважує: «Звісно, що коли почалися вбивства, було просто страшно. Але ми мусили тримати оборону».

Сучасність на порозі музею

160218170017_my_vidkrity_640x360_www.namu.kiev.ua

Після «звільнення», коли припинилися вибухи і зник живий кордон, всі «потопали у бруді», згадує Марина Скирда.

«Ніколи в житті я не бачила, аби музей просто потопав у фекаліях. Був страшенний бруд, і страшенний сморід. Здавалося, що ми ніколи не відмиємося від цієї ганьби. Але прийшли люди і почали прибирати сміття. І ми зрозуміли: треба готуватися до відкриття. Але почалася війна, і постало питання, чи варто знову повертати колекцію зі сховища. Ми вирішили не поспішати із відновленням постійної експозиції», — розповідає пані Скирда.

Натомість у музею з'явився час і можливість реалізувати актуальні мистецькі проекти, не пов'язані із колекцією музею — низка фотопроектів, пов'язаних із Майданом, спільний проект із Гете-Інститутом «Герої», а також «Кодекс Межигір'я» — виставка «експонатів» із заміської резиденції президента Януковича, який втік з України до Росії наприкінці лютого 2014 року.

160218164038_kodex_mezhihiria_640x360_www.namu.kiev.ua

Музейні працівники кажуть, що впродовж усього часу барикад їх надихав один із слоганів часів революції — «Коли українці хочуть до музею, їх не спинити». Додає відповідальності і напис, який досі залишається у переході на Європейській площі — «Мужній музей» зі стрілкою, що вказує на НХМУ.

«Тому питання, чи має музей реагувати на сучасність, для нас не стоїть — вона була у нас на порозі», — згадує Марина Скирда.

Зараз у музеї готуються до відкриття виставки з символічною темою «Ідентичність. За завісою неозначеності», яку «відклали» ще з кінця 2013 року.

Джерело: bbc
Розділи: Новини культури

24 грудня

Інші дати
День працівників архівних установ
Свято встановлено в Україні «…враховуючи значний внесок архівних установ України у розвиток вітчизняної науки і культури, інші сфери життя суспільства, необхідність подальшого вдосконалення архівної справи та на підтримку ініціативи працівників архівних установ…» згідно з Указом Президента України «Про День працівників архівних установ» від 30 жовтня 1998 року № 1200/98.
Розгорнути
Народився Спиридон Черкасенко
(1876, м. Новий Буг Миколаївської обл. - 1940)  - письменник, педагог, журналіст, освітньо-культурний діяч. Автор п'єс, історичних романів, оповідань, віршованої трагендії "Коли народ мовчить" та історичної драми "Северин Наливайко". Деякі його вірші покладені на музику та стали народними піснями.
Розгорнути
Народився Костянтин Данькевич
(1905, м.Одеса – 1984) – український композитор, піаніст, педагог. Автор балету «Лілея», опер «Трагедійна ніч», «Боглан Хмельницький», «Назар Стодоля», музики до театральних вистав та кінофільмів.
Розгорнути
Народився В’ячеслав Чорновіл
(1937, с.Єрки, Черкаська область – 1999) – літературний критик, публіцист, політичний діяч. Герой України.
«Однак шани заслуговує тільки той, хто шанує самого себе... Бо Україна починається з тебе.» (Вячеслав Чорновіл)
Розгорнути