З усієї «великої четвірки» міжнародних дефіле London Fashion Week вважається, мабуть, найдемократичнішим і найвідкритішим для новачків майданчиком. Кількість дизайнерів-початківців, які вперше виходять на міжнародний рівень саме в рамках лондонського тижня моди, зростає щороку. Демократичним цей тиждень моди можна вважати і для глядацьких гаманців: розцінки на окремі новинки брендів доступні для всіх.
Крок до подіуму
Для української індустрії моди поїздка восьми дизайнерів до Лондона — серйозний крок до світового подіуму. Останні кілька років London Fashion Week брендами з України мало цікавився. Зараз ситуація змінилася. Українські дизайнери представлятимуть свої роботи на спеціальному майданчику International Fashion Showcase, організованому на лондонському тижні моди для початківців дизайнерів з різних країн.
Повноцінний показ колекції цьогоріч буде поки лише у однієї української дизайнерки — Яни Червінської. London Fashion Week для неї стане першим подіумом міжнародного формату. Право представляти Україну на лондонському тижні моди Яна виграла у 2015 році в українському проекті Fashion DNA — спеціальною програмою підтримки початківців дизайнерів, організованою Ukrainian Fashion Week та British Council Ukraine. За словами Яни Червінської, колекцію весна-літо 2016 вона придумала після того, як прочитала Марселя Пруста. До Лондона ж вирушить колекція вінтажних, селянських образів.
Натхнення та ідеї для неї дизайнерка шукала (і знайшла) в селах Херсонської області. «У мене з цією колекцією особлива історія, — розповідає Яна. — У ній дуже багато в’язаних речей, вінтажних тканин. Діставали їх по селах у бабусь: килими, в'язані пледи, оксамитові покривала. Вийшла така вінтажна, трохи селянська тематика».
Роботи ще семи українських дизайнерів стануть частиною загального українського стенду — майданчика, відкритого для глядачів протягом усього модного шоу. Такі стенди облаштовують майже усі країни-учасниці лондонського тижня моди. Авторка української інсталяції — дизайнерка Маша Рева — описує свою ідею як спробу відтворити вулицю, на якій, за її словами, і формується наразі нове покоління українських дизайнерів: «Ми зробили конструкцію з дерев'яних балок, використовуючи шифер і сітку — прості будівельні матеріали. Ідея інсталяції — недобудований будинок, каркас будівлі. Це алегорія того, який стан справ в української моди. Всі тільки розвивається, будується, поки нікому не зрозуміло, що буде в результаті, але всім цікаво».
Дорогий імпорт
Розвиток української модної індустрії, за словами дизайнерів, процес дійсно складний — передусім економічно. Більшість місцевих творців одягу вимушено працюють з імпортними матеріалами, тобто тканини доводиться замовляти в ЄС, Китаї або Індії. Українські текстильні підприємства також залежать від закордонних поставок, адже навіть для виробництва української тканини використовується імпортна сировина. Це означає, що вартість місцевого одягу прямо залежить від курсу долара або євро.
Дизайнерка DZHUS. Фото: Ольга Неправда
Дизайнер Іван Фролов, який також надає свої роботи на London Fashion Week, для своїх колекцій купує матеріали в Швейцарії, Італії та Франції. За його словами, не варто дивуватися, що вартість одягу українського виробництва часто виявляється вищою за імпортні аналоги. Обсяги колекцій, які випускаються — невеликі, тому знизити вартість одягу на внутрішньому ринку не вдається.
Інтерес міжнародної індустрії моди самі українські учасники London Fashion Week пояснюють почасти і політичними причинами: світ моди також стежить за політикою. Нічого поганого в цьому немає, і треба використовувати цей інтерес для правильної роботи на імідж. Тоді на наступних показах London Fashion Week колекції українських дизайнерів з'являться, можливо, на одному подіумі з давно визнаними кутюр'є.
