Від маловідомих архітектурних цікавинок часто очікуєш важкодоступності. Заплутаних доріг, тривалих пошуків, непевних розкладів примарного громадського транспорту. Та інколи варті уваги речі виявляються практично на відстані витягнутої руки. Як-от замок у Старому Селі на Львівщині — якщо ви їдете потягом за маршрутом Львів — Івано-Франківськ (або приміським дизелем Львів — Ходорів), ця монументальна споруда буквально випливає з-під вікна вашого вагона. Попри транспортну зручність (автомобілем це лише близько 20 кілометрів трасою того-таки івано-франківського напрямку) і ефектність самого замку великого туристичного потоку тут немає. Та й про те, що в Старому Селі є замок, знають небагато людей.
...Дизель зупиняється за якусь сотню метрів від фортеці. Ліпшого розташування для мандрівки вихідного дня годі уявити. Роззираючись, вкотре дивуєшся, де ж тут численні туристи? Адже Старе Село так добре підходить, щоб розбавити стандартні враження від Львова!
Відома мандрівниця і дослідниця українських замків Ірина Пустиннікова пише, що Старосільський замок — найбільший на Львівщині. Підстав не вірити їй особливо немає: фортеця дійсно справляє масштабне враження. Чимала споруда перебуває сьогодні не в кращому стані, зате виглядає романтично. Давно тривають розмови про реставрацію, але хто знає, до чого вона може призвести? Буває, руїнна автентика значно цікавіша та колоритніша, ніж не дуже зграбні відбудови. У будь-якому разі нині в замку збереглися не лише стіни та деякі башти, а й вишукані прикраси, характерні для специфічного місцевого архітектурного стилю, відомого як острозький ренесанс.
Гуляючи замковим подвір’ям, то дивуєшся красі й ефектності давніх споруд, то зітхаєш із приводу теперішньої загальноукраїнської біди — нашестя сміття. Рідкісного мандрівника в Старому Селі неодмінно «спіймає» хтось із місцевих мешканців і безапеляційно долучить до імпровізованої екскурсії, повної всіляких легенд: від джерела, що било посеред подвір’я, до подій часів Хмельниччини, коли замок буцімто капітулював перед козацьким військом без бою. За свої розповіді місцеві зазвичай просять дуже символічну суму. У якомусь сенсі це — інвестиція в престиж історичної пам’яті. Плюс майже безкоштовне занурення в особливості тутешньої говірки.
Історики вважають, що Старосільський замок побудували у XVI чи XVII столітті. Фундаторами називають князів Острозьких, а власне архітектурний проект приписують знаному львівському майстру родом з Італії, у нас відомому під іменем Амброзій Прихильний. Окрім замку, він працював із такими видатними спорудами Львова, як Бернардинський костел і Успенська церква. На відміну від місцевих мешканців, фахівці стверджують, що в роки Хмельниччини Старосільський замок ніхто не зайняв. А от у ХІХ столітті тодішні хазяї Потоцькі зробили на споруду іншу атаку: старосільську цитадель «захопила» броварня. Та й попід стінами пролягла залізниця. За таких умов взагалі дивно, що замок Острозьких дійшов до наших днів бодай якось.
Коли стоїш у видовженому п’ятикутному подвір’ї замку, замислюєшся й над його не вельми стратегічно вдалим розташуванням — він зовсім не на якому-небудь істотному узвишші, поряд вистачає більших пагорбів. Бери й обстрілюй, хоч зліва, хоч справа. Але доля чомусь зберегла цей замок посеред м’якого і трохи похмурого галицького узгір’я. Гріх цим не скористатися.
