Сьогодні виповнилося б 92 роки Павлу Загребельному, письменнику, інтелектуалу, одному з кращих українських романістів ХХ століття.
Павло Архипович Загребельний (1924–2009) є автором понад сорока романів, зокрема, «День для прийдешнього», «Шепіт», трилогії «З погляду вічності», «Розгін», «Намилена трава», «Переходимо до любові», «Роксолана», «Брухт», «Юлія, або Запрошення до самовбивства». Народився на Полтавщині; 16-річним став солдатом Другої світової війни; брав участь в обороні Києва.
Свій перший роман («Європа 45») видав у 1959-му, а останній («Думки нарозхрист») у 1998 році. У 60-х роках очолював «Літературну газету» (згодом «Літературна Україна»), у 80-х – Спілку письменників України. Підтримував молодих прозаїків, поетів, кого згодом назвали шістдесятниками; потім надавав суттєву допомогу й більш молодому поколінню митців. Був поборником істини, принциповим і суворим, що декого з колег-письменників, хто звик жити за іншими принципами, надзвичайно дратувало.
За сценаріями Павла Загребельного на Київській кіностудії ім. Довженка зняті художні фільми: «Ракети не повинні злетіти», «Перевірено – мін немає», «Лаври», «Ярослав Мудрий». Дворазовий лауреат Шевченківської премії — за романи «Первоміст» і «Смерть у Києві». Його твори перекладено 23 мовами; вони перевидаються й читаються і сьогодні, адже в них – про Україну і українців, починаючи з ІХ й закінчуючи ХХ століттям.
«Мені здається, що я багато сказав із того, що хотів сказати у своєму житті. У своїх книжках я досить відвертий»
Павло Загребельний
