Свято пов'язане з непорочним зачаттям праведною Анною дочки Марії — Матері Ісуса Христа. Згідно з церковним переказом, Пресвята Діва Марія народилася в Назареті. Батьками її були праведні Анна та її чоловік Йоаким, які прожили разом понад 50 років, але не мали дітей. У розпачі Йоаким подався у пустелю і там 40 днів постився, плакав і молився, щоб Бог подарував йому дитину. Молилася й Анна. І незабаром явився їй Архангел Гавриїл і сказав, що зачне вона дочку Марію, через котру буде дароване спасіння усьому світу.
Оскільки 22 грудня – найкоротший у році день, то в давнину це свято ще називали «народинами сонця». Після цього дня сонце «повертає на літо, а зима на мороз».
Колись це свято особливо шанували вагітні жінки, яким протягом дня заборонялося братися за будь-яку роботу. А на Закарпатті у день Святої Анни дівчата й молодиці, в яких часто боліла голова, не пряли. А ще цього дня прийнято було виготовляти різдвяні прикраси — «павуків» та «їжаків» з соломи.
Народні прикмети, пов’язані із цим днем: якщо світить ясне сонце, на Новий рік буде сильний мороз, якщо хмарно, на деревах іній — буде відлига. А ще кажуть, яка Ганна до полудня, така зима до кінця грудня. Яка Ганна до ніченьки, така зима до весноньки.
Де речі, мощі святої Анни – найстародавніші і найсильніші за своєю силою, вони зцілюють від непліддя, завжди зберігалися на Святій горі Афон. Однак це місце недоступне для жінок, тому у 2008 році вирішили передати їх на зберігання у Дніпропетровськ, в храм Божої Матері «Іверська». Щонеділі їх виносять для поклоніння. Тож тепер це чи не єдине місце на Землі, де жінки можуть прикластися до мощів Св. Анни і помолитися.
Мирослава ЯРЕМКІВ, PRESS Центр
