Сьогодні, 15 лютого, православна та греко-католицька церкви відзначають Стрітення Господнє. У цей день у церквах святять свічки та воду. Стрітенська свічка, як і вода, зберігається в кожній родині, бо має надзвичайну здатність допомагати у найважчі періоди життя.
Традиція освячувати свічки походить зі стародавнього звичаю влаштовувати у день Стрітення ходу містом із запаленими свічками (на зразок хресного ходу). Потім з’явилося повір’я, що ці свічки охороняють житло від удару блискавки.
Справжня Стрітенська свічка має бути виготовлена з чистого бджолиного воску. Головна її сила — у щирій молитві. І тоді, як вважають віруючі люди, вона приносить мир і спокій у наші душі при життєвих негараздах.
Якщо молитися із запаленою Стрітенською свічкою, від її світла втікають злі духи і саме тому нею освячують помешкання, вона має силу відвертати або оберігати від стихійних лих, особливо громовиці. За це її часто так і називають – «громовиця», або «громнича».
Стрітенську свічку запалюють під час хвороби, також можна запалювати під час молитви та святкової трапези в особливі для людини дні: день народження, День ангела (іменини), великі церковні свята.
Щоб діти не лякалися грому й не боялися вовків, на Стрітення їм навхрест підсмалювали громничкою волосся: на лобі, потилиці й над вухами. Такий символічний хрест також мав оберігати від наглої смерті під час грози.
Стрітенською свічкою обкурювали хворих і немічних, породіль під час важких пологів, дітей від переляку, корову з телятком від поганого ока. Якщо боліли зуби, радили її кусати й гризти. Громничкою обкурювали всю господу під час епідемій та інфекційних захворювань, діжу, коли вперше розчиняли тісто з борошна нового врожаю, худобу перед вигоном на пашу. Брали її з собою «на щастя» на першу оранку й зажинки.
А ще вірили, що як зчиниться в хаті сварка, то бігом треба запалити стрітенську свічку — і скандал сам собою вщухне.
Громничні свічки запалювали біля смертельно хворого, щоб полегшити агонію й «освітити легку дорогу на той світ». Якщо вмираючий тримав у руках стрітенську свічку, це означало, що помер він праведником. Якщо ж помирала відьма, брали три свічки й переливали над ними тричі хрест-навхрест стрітенську воду. Вважалося, що таким чином громада убезпечиться «від її приходів з того світу».
Примічали: першим у селі помре той, у кого під час церковної служби на Стрітення раніше згасне свічка.
Якщо ж віск громнички капне на руку — це до щастя й статків протягом цілого року.
За матеріалами ogo.ua, gazeta.ua
