15 травня 1845 р. народився Ілля Мечников – науковець світового рівня, нобеліат, один із засновників імунології, еволюційної ембріології, епідеміології.
Він народився в маєтку Панасівка (с. Іванівка Куп’янського повіту Харківської губернії) у збіднілій поміщицькій родині. Його батько Ілля Іванович свого часу служив офіцером царської охорони в Санкт-Петербурзі. По батьковій лінії Ілля походить зі шляхетного українсько-волоського роду Спадаренків (прізвище Мечников – русификоване румунське «Spătaru», що означає «зброєносець»). Мати Емілія Львівна — донька письменника Л.Неваховича.
1862 р. Ілля закінчив із золотою медаллю гімназію. Протягом двох років пройшов курс природничого відділення Харківського університету і 1864 р. на відмінно склав екстерном іспити. У 18 років оприлюднив у Німеччині своє перше дослідження. За рекомендацією видатного вченого М.Пирогова отримав державну стипендію для науково-дослідної роботи в університетських лабораторіях Західної Європи. Працював у Неаполі, також у лабораторії Рудольфа Лейкарта в Гісені.
У 1868 р., коли його однокурсники лише завершували університетську освіту, І.Мечников став докотором зоології. Був обраний доцентом Новоросійського (Одеського) та Петербургського університетів, де викладав зоологію.
1867 р. разом із дослідником О.Ковалевським поклав початок новій науці – порівняльній ембріології, та створив окрему галузь біології — експериментальну морфологію.
1882 Мечников відкрив явище фагоцитозу, тобто поглинання і перетравлювання клітинами організму чужорідних для нього часток, і на цій основі опрацював методи запобігання інфекціям.
І. Мечников створив потужну школу епідеміологів, мікробіологів, імунологів і патологів та ініціював створення науково-дослідних установ, які розробляли способи боротьби з інфекційними захворюваннями.
Численні праці І.Мечникова, насамперед – «Етюди про природу людини», «Етюди опитимізму», «Сорок років пошуку раціонального світогляду», присвячені роздумам про людську природу та можливості «змінити її для досягнення найбільшого щастя», донині є настільними книгами науковців, студентів, усіх, кого цікавлять проблеми життя і діяльності людини.
Людина має жити довго і плідно, а вмирати – без страху, — був переконаний Мечников. Однак її переслідують страх і усвідомлення безпорадності перед хворобами, старінням і смертю. В основі концепції ортобіозу, що її опрацював учений – етична система здорового і щасливого життя і смерті як природна складова життєвого колообігу.
На думку І.Мечникова, виправлення фізичних вад і моральної недосконалості, відмова від шкідливих звичок, перемога над хворобами, дотримання правил гігієни, розумна соціальна система безумовно продовжать людське життя зі збереженням сил і працездатності. Жити за законами ортобіозу – означає домагатися гармонії між бажаним і дійсним, що, власне, і дозволить сформувати оптимістичний світогляд, досягти гармонії, подовжити життя…
Після убивства царя Олександра II 1881 р. реакційна політика уряду поширилася на всі суспільні сфери, в тому числі – наукове життя. Мечников подає у відставку в переїздить до м. Месина (Італія).
1886 р. повертається до Одеси та очолює новостворений Бактеріологічний інститут.
Із 1887 р. Мечников мешкав у Парижі, де Луї Пастер запропонував йому очолити лабораторію у своєму інституті. Тут і працював науковець протягом 28 років. У 1904 був обраний членом Французької академії наук.
1908 р. І.І. Мечников, разом із П. Ерліхом, отримав Нобелівську премію за за дослідження проблем імунітету.
1909 р. вчений знову повернувся до Росії, де продовжив свої дослідження, зокрема, кишкових мікробів та брюшного тифу, а 1911 р. організував та очолив експедицію з вивчення туберкульозу серед населення калмицьких степів.
Помер І.І.Мечников у Парижі 15 липня 1916 р. після кількох інфарктів. Урна з прахом ученого зберігається в Пастерівському інституті.
Наукова та громадська діяльність І.І.Мечникова була гідно поцінована у світі. Він став кавалером найвищої нагороди Франції — ордена Почесного легіону; був нагороджений орденами Росії, Японії, Італії, Сербії та багатьох інших країн, медаллю Коплі Лондонського королівського товариства; мав звання почесного доктора Кембриджського університету; був членом Лондонського королівського товариства, Паризької медичної академії, Шведського медичного товариства, почесним членом Бельгійської, Паризької, Петербурзької, Віденської, та інших академій наук.
В Україні ім’ям великого вченого названо обласну клінічну лікарню у м. Дніпрі, а також вулиці у Києві та інших містах України. У Харкові, перед Інститутом мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова АМН України, йому встановлено пам'ятник.
Підготувала Олена Бондаренко
