chrome firefox opera safari iexplorer

Микола Томенко: В Україні діє коаліція «За бюджетні гроші! »

13 липня 2017 о 18:00

У всіх цивілізованих країнах ухвалення змін до бюджету є перевіркою на ефективність діяльності провладних парламентських фракцій, оскільки за бюджетні зміни зазвичай голосують ті політичні партії, що сформували коаліцію та взяли на себе відповідальність за ситуацію в Україні.

Наші, «українські» голосування за зміни до бюджету підтверджують: у нас немає коаліції ідеологічної, світоглядної чи відповідальної, натомість у нас є домовленості Президента та Уряду з різними депутатами про те, як «правильно» (читайте — вигідно) поділити бюджетні кошти.

Пропоную проаналізувати голосування за внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» (№6600), за яке віддали голоси 226 депутатів. Цікаво, що із представників формальної коаліції «Європейська Україна» проголосувало «аж» 135 депутатів (62 від БПП і 73 від «Народного фронту»). Ще 19 голосів дали позафракційні, серед яких виділяється так звана «група Коломойського», а також «принципові» критики «злочинного оточення Порошенка» (скажімо, Д. Добродомов, Б. Береза, В. Голуб, О. Єднак та ін.).

Серед прихильників розпилювання бюджетних грошей традиційно опинилися і представники «злочинних попередників» нинішньої влади: з групи «Відродження» проголосували 23 депутати на чолі з В. Хомутинніком, Є. Гєллєромта ін., з «Волі народу» голосувало 14 нардепів на чолі з О. Довгим, Я. Москаленком, В. Литвином, а також найцікавіше: 22 депутати з Опозиційного блоку на чолі з О. Вілкулом, М. Скориком, М. Папієвим, Т. Бахтеєвою та ін. А також 13 голосів дали депутати фракції «Батьківщина».

Таким чином, із 226 представників коаліції «За бюджетні гроші!» біля 50 депутатів – колишні члени «злочинної» Партії регіонів Януковича.

Тож це свідчить про біду нинішньої влади: для неї ключовим є не цінності, ідеї, програми чи принципи, для неї визначальним є бюджетні гроші. І з ким їх «розпилювати» — з друзями, бізнес-партнерами, колишніми регіоналами чи іншими представниками нещодавно ще «злочинної влади» – байдуже!!!

P.S.

Як бачимо, активна співпраця премʼєра Гройсмана з командою Януковича дає позитивний результат: недарма у 2012 році він був нагороджений тодішнім президентом Януковичем Орденом «За заслуги» II ступеня.

Микола Томенко, лідер Громадського руху «Рідна країна»

Розділи: Політика

27 січня

Інші дати
Олекса Тихий
(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Розгорнути
Народився Павло Чубинський
(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!
Розгорнути
Народився Архип Куїнджі
(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».
Розгорнути
Народився Павло Тичина
(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)
Розгорнути
Народився Іван Гончар
(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)
Розгорнути