chrome firefox opera safari iexplorer

Більше тисячі років тому Київська держава уклала доленосний договір із Візантією

04 вересня 2017 о 11:04

На початку Х століття Візантія дедалі більше потерпала від наступальної політики Київської держави, тож партнерські взаємини з сильним Києвом були вкрай необхідні Константинополю. З іншого боку, сталі дипломатичні відносини з Візантією були вельми вигідні Київській Русі, яка прагнула зміцнити свій вплив у Європі.

Посівши Київський престол у 882 р. та зміцнивши свої тили, князь Олег, якого називали Віщим за дивовижний дар передбачення, вирішив демонструвати свою силу Візантії.

«Повість минулих літ» стверджує, що 907 р. князь Олег спорядив 2 тисячі лодій із 40 воїнами на кожній. Водночас берегом сунуло чимале військо кіннотників. Імператор Леон Філософ, розуміючи, що таку велику флотилію не здолає, наказав перегородити ланцюгом вхід у гавань. Але руси, оминувши ланцюга, перетягли свої човни сушею та оточили Константинополь, перед тим добряче пограбувавши околиці. Візантійці швиденько скерували делегацію з проханням миру, підкріпивши свої наміри численними обозами з їжею та вином. Однак Олег заборонив вживати гостинці, підозрюючи, що підступні греки мають намір отруїти його військо.

Проте на переговори погодився. В підсумку було досягнуто таких домовленостей: греки дають по 12 гривень на кожну людину, а також роблять уклади (внески) на Київ, Чернігів, Переяслав, Полоцьк, Ростов, Любеч та інші міста, де княжать Олегові підданці. Крім того, руські посли у Царгороді відтепер будуть на утриманні імператорської казни, а купці забезпечуватимуться безкоштовно їжею та питвом упродовж 6 місяців і матимуть змогу, знов-таки безкоштовно, відвідувати лазні, скільки їм заманеться. Коли ж повертатимуться додому, їх забезпечать снастями для кораблів і харчами та всім необхідним у дорозі.

Візантійці, застерігаючись від прикрих несподіванок, поставили зустрічну умову: руські торгові люди мають мешкати винятково в монастирі святого Маманта і про своє прибуття повідомлятимуть міських керманичів. Усі руські прибульці входитимуть лише через одні ворота, без зброї й не більше 50 людей за раз.Ті ж, які перебуватимуть у Константинополі не для торгівлі, не повинні претендувати на безкоштовне утримання. Договір, вельми вигідний для русів, був скріплений за звичаями того часу: імператор присягнув на Євангелії, а Олег з дружиною — зброєю та своїми богами Перуном і Велесом.

Тексту цієї угоди не збереглося, й більшість фахівців схиляються до думки, що вона була усною.

А от текст договору 2 вересня 911 р. зберігся – він увесь міститься в «Літописі руському» і є першою письмовою угодою в історії нашої держави.

«…по першому слову замиримося з вами, греки, дружімо один з одним від усієї душі і призволення», — говорилося в угоді.

Договором, судячи з тексту, фіксувалися всі домовленості 907 року, обумовлювалися торговельні та дипломатичні відносини, співпраця в мирний і воєнний час. Ба навіть покарання у випадку, як ми сказали б нині, кримінального злочину, вчиненого представником тієї чи іншої сторони: кара на смерть, «якщо хто уб'є, християнина русин чи християнин русина»; сплата п’яти літр (візантійська міра, одна літра дорівнює 327,45 грама) срібла за удар чи побиття; потрійне повернення злочинцем украденого чи пограбованого тощо.
Також договір передбачав взаємну допомогу потерпілим від бурі на морі, обмін полоненими, умови добровільної служби одних у війську інших та інші суттєві речі.

Договір 2 вересня 911 р. , без перебільшення, є документом надзвичайної ваги. Адже він неспростовно свідчить, що за тих часів існувала потужна Київська держава зі своїми законами, які стояли на сторожі безпеки людини, її власності, права успадкування, та мудрими й освіченими правителями- державниками.

Договір мав величезне значення для виходу Київської Русі на світовий ринок, що було головною передумовою розвитку держави. Руські купці дістали можливість безперешкодно торгувати з Приазов’ям, Кримом, Закавказзям, Західною Європою; візантійські негоціанти, які подорожували мало не цілим світом, стали безперешкодно привозити свої товари та отримувати те, чим була багата Київська держава: хутра, хліб, мед, віск, худобу тощо. Зі свого боку, грецькі торгівці привозили коштовний одяг, пурпур, сукно, саф’ян, вино, фрукти, перець.

Принагідно згадаємо, що військова таємниця й тоді, як і нині, була предметом жадань друзів-конкурентів: руси з усіх сил намагалися вивідати у партнерів, як виготовляється «грецький вогонь» — горюча суміш, використовувана візантійцями під час морських битв. Одначе греки божилися, що склад вогню відомий лише імператорові,а йому рецепт передав особисто янгол небесний, тож користуватися ним може лише християнин. До речі, рецепт суміші не відомий і досі…

Отже, минуло понад 1100 років відтоді, коли князь Олег уклав договір, завдяки якому Київська держава впевнено вирушила на перші позиції тодішнього світу. Нічого дивного, що адепти «рускаго міра» затято намагаються бодай кігтик покласти на той стіл, за яким укладалися договори між Київською та іншими сильними державами. Бо ж інакше доведеться визнати, що їхні, адептів, предки на той час хіба морошку в болотах збирали.

Але те нас нехай не обходить. Нам, будуючи Україну, варто і треба пам’ятати про свою велику історію та її творців – наших пращурів.

Підготувала Олена Бондаренко, Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

Розділи: Суспільство

7 березня

Інші дати
Микола Зінчук
1925 р. –  відомий фольклорист, збирач українських народних казок, казкар, історик, педагог. Зібрав, упорядкував та літературно опрацював збірку «Українські народні казки» в 40 т.  
Розгорнути
Народився Володимир Дахно
(1932, м. Запоріжжя – 2006) - український кінорежисер і художник-аніматор. Створив 23 стрічки, серед яких анімаційна серія «Козаки» та анімаційний фільм «Енеїда».
«Мій почерк – український… "Козаки..." допомогли усім в усіх усюдах українську анімацію одразу ідентифікувати, бо вони були колоритні й незвичайні. Можна сказати, що це була підтримка національної анімації.». (Володимир Дахно).
Розгорнути