chrome firefox opera safari iexplorer

Код неформала: у Києві презентують творчість маловідомого Олександра Аксініна

02 грудня 2017 о 08:48
У Національному художньому музеї України до 10 грудня можна подивитися ретроспективну виставку Олександра Аксініна — культового андеґраундного художника 1970—1980-х років.
У залах представлено найрізноманітніші роботи митця — від деталізованих офортів, які можна роздивитись лише через лупу, — до аудіовізуальної інсталяції, яка виводить творчість ще мало знаного загалом митця у масштабний цифровий простір.
Художник-графік жив і працював у Львові. Його називали «львівським Дюрером» за досконале володіння технікою офорту та прецизійне опрацьовування деталей [1], а також «Піранезі ХХ століття» за драматичні і бездоганні конструкції.
Народжений у 1949 році, хлопець змалку малював. Згодом, протягом 1967—1972 років, Олександр навчався в Українському поліграфічному інституті імені Івана Федорова на відділі «Графіка».
Після служби в армії протягом близько трьох років Олександр Аксінін попрацював художником-дизайнером у проектно-конструкторському бюро Міністерства легкої промисловості.
І вже 1977 року назавжди покинув офіційну роботу і жив та творив відтоді винятково як вільний художник.
Олександр Аксінін був обізнаний не лише зі світовою літературою, дослі­дженнями із семіотики та культурології, а й із філософськими текстами (класичними — від Платона до Гегеля, і сучасними — зокрема, Романа Iнґардена, Едмунда Гуссерля, Мішеля Фуко) з небагатьох доступних у той час оглядових матеріалів і самвидаву.
В щоденниках митця — і виписки з філософської літератури, і власні асоціації та роздуми з приводу співзвучних сентенцій і теоретичних постулатів.
Як представник неофіційного мистецтва Олександр Аксінін був мало відомим широкому загалу; за життя мав лише кілька персональних виставок — у Польщі та Естонії.
Ліквідація білих плям в історії українського мистецтва ХХ століття — так охарактеризувала одну з місій виставки співкуратор проекту Оксана Баршинова.
І додала: «Уявлення про життя Львова як мистецького осередку, про розвиток українського мистецтва ХХ століття взагалі неможливе без осмислення постаті Аксініна».
«Ви можете відкрити для себе над­звичайно потужного художника, майстра офорту. Або інтелектуала. Або містика. Я побачила його як своєрідного алхіміка духу», — каже співкуратор виставки Олена Грозовська.
Бо представлені в музеї роботи дозволяють скласти враження про неповторну візуальну систему Аксініна, яка нерозривно пов’язана з його філософською системою.
У трьох виставкових залах представлено послання Аксініна місту, світу і Всесвіту. Роботи розкривають особисті історії митця та його найближчого оточення, його осмислення образів і сюжетів світової культури та філософії.
А аудіовізуальна інсталяція сучасного художника Івана Світличного та арт-групи SVITER, здійснена за підтримки Front Pictures, — це вихід Аксініна за межі фізики, за межі часу, простору і початок його подорожі вже цифровими лабіринтами.
Як пояснив Іван Світличний, ця робота «є спробою занурити глядача у специфічний простір робіт Аксініна.
Це генеративне відео побудоване на перекладенні в об’єм пласкої графіки художника.
Зміна масштабу створює майже фізичне відчуття сновидної в’язкості творів цього метафізичного автора.
А тексти художника, на основі яких зроблено саунд-дизайн виставки, розкривають іншу, концептуальну сторону його творчості».
Третій куратор — Ігор Введенський, близький друг Олександра Аксініна. Він зберігав пам’ять про художника, його роботи й архів протягом 30 років.
Збільшену копію творчої роботи неформала Аксініна — у просторі міста — можна побачити, навіть іще не переступивши порога музею: перед будівлею НХМУ відвідувачі бачать світловий «Куб».
Історія створення оригіналу дуже цікава. У 1981 році приятелька Аксініна Віта Трубіцька привезла з Москви кубик Рубіка.
Ця головоломка так зацікавила митця, що він створив свої кубики — метафізичні кубики Аксініна.
Розгортку кубика, присвяченого львівському психіатру та колекціонеру Корольову, можна побачити на виставці в НХМУ, а перед будівлею встановлено збільшену копію метафізичного кубика Аксініна, присвяченого Віті Трубіцькій.
Це підсвічена конструкція з полікарбонату та аркушів оракалу, на яких надруковано зображення.
Класик естонського образотворчого мистецтва Тиніс Вінт наголошував, що всі роботи Аксініна «мають закінчену і втілену конструкцію, доведену до іконної цільності.
Тому, хто здатний осягнути таємницю їхнього задуму, вони готові відкрити змістовну суть своїх послань... Цифрові ритми центрального образу, композиційна динаміка, ієрархія смислових рівнів — код і основні правила гри у творчості Олександра Аксініна».
А мистецтвознавець Дмитро Шелест відзначав: «гранична відшліфованість техніки, філігранність лінії, найтонше опрацювання деталей, урочиста симетрія побудов, складність планових і перспективних рішень, рафінований контраст темного і світлого, ритмізація загального тонального рішення — ось характерні риси найкращих робіт О. Аксініна».

23 листопада

Інші дати
23 листопада відзначають:
  • День без покупок.
  • Чорна п’ятниця.
Розгорнути
Олександр Івченко
1903 – авіаконструктор, керівник розробки поршневих, пізніше турбореактивних двигунів для багатьох типів літаків, в т. ч. і літаків Як-40 і Ан-24. 1959 р. створив і очолив самостійне дослідне підприємство – Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро «Прогрес», з 1963 – його генеральний конструктор.
Розгорнути
Народився Микола Бунге
(1823, м.Київ – 1902) – вчений-економіст, державний діяч. Голова Кабінету Міністрів Російської імперії з 1887 до 1895 рр. За його керування бюджет вперше дістає статус документу обов'язкового до виконання всіма відомствами. У 1887 році добився скасування подушної податі з селян, за його ініціативою введено правила, що регламентували умови праці фабричних працівників. Підтримка М.Бунге розвитку індустрії України, іноземні інвестиції подвоїли видобуток вугілля в Донбасі та активно розвивали залізорудну промисловість Криворіжжя.
Розгорнути
Народився Микола Носов
(1908, м.Київ – 1976) – радянський письменник, автор знаменитої трилогії «Незнайко».
Розгорнути