Однією з головних вимог українського суспільства та наших міжнародних партнерів є боротьба з корупцією. На жаль, вітчизняні корупціонери досі не за ґратами. Чому так? Адже для викоренення цього огидного явища, крім вже існуючих правоохоронних органів, таких, як ГПУ (Генеральна прокуратура), Нацполіція, Служба безпеки (СБУ), Державна фіскальна служба (ДФС — колишня податкова служба), були створені ще й спеціалізовані відомства. Ось їх перелік і антикорупційні завдання, які вони мали б вирішувати.
Національне антикорупційне бюро України (НАБУ)
Основні завдання: попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, учинених високопосадовцями. Тобто, по суті, НАБУ повинно боротися з VIP-корупціонерами — міністрами, депутатами, суддями, прокурорами, керівниками органів влади та місцевого самоврядування. Слідчі НАБУ мають право заводити справи, вимагати відомості про майно, доходи, видатки осіб, безперешкодно входити до держорганів тощо. У НАБУ є власні спецпризначенці і навіть бронетранспортери.
Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП)
Спецпрокуратура — це не окремий орган, а самостійний структурний підрозділ Генпрокуратури, який перейняв від ГПУ всі завдання щодо боротьби з корупцією. На неї покладені обов’язки з нагляду за розслідуваннями НАБУ, а також підтримка держобвинувачення та представництво інтересів українців і держави у судах за злочинами, пов’язаними з корупцією. До загальної структури САП входять центральний апарат і територіальні філії, які розташовуються в тих самих містах, де свої офіси має НАБУ.
Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК)
Діяльність цього агентства дуже локалізована і має превентивну функцію. Воно повинно перевіряти правдивість даних у деклараціях всіх державних службовців і чи відповідає їхній стиль життя заявленим доходам. Якщо виявлять порушення, матеріали справи передадуть до НАБУ. Основною формою роботи є засідання, які мають проводитись не менше одного разу на тиждень.
Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (скорочено — Агентство з розшуку та менеджменту активів, або АРМА)
Розшукує активи, доводить їхнє злочинне походження, конфіскує виключно за рішенням суду, а затим може виставити на продаж на публічних торгах. Уся інформація про активи й грошові рахунки зберігатиметься у спеціально створеному відкритому реєстрі, який також веде агентство.
Державне бюро розслідувань (ДБР)
Це бюро буде аналогом американського ФБР. Воно також розслідуватиме справи, пов’язані з корупцією, але ті, які не належать до компетенції НАБУ. Крім того, ДБР здійснюватиме розслідування злочинів, пов’язаних із діяльністю злочинних організацій, учинених правоохоронцями, а також особливо тяжких насильницьких злочинів, за які Кримінальним кодексом передбачене покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
Національна рада з питань антикорупційної політики при Президентові України
Боротись із корупцією захотіли і в Адміністрації Президента, створивши Національну раду з питань антикорупційної політики. Щоправда, без слідчих і переслідувань корупціонерів. Це консультативно-дорадчий орган, до обов’язків якого входить підготовка та подання Главі держави пропозицій щодо антикорупційної стратегії, аналіз ситуації із запобіганням та протидією корупції в Україні. Крім того, Нацрада на своїх засіданнях, які проводяться раз на два місяці, зобов’язана готувати на розгляд Президента свої пропозиції щодо вдосконалення антикорупційного законодавства і висувати ідеї, як краще координувати роботу інших антикорупційних органів.
* * *
Зазначимо, що вся ця армада антикорупціонерів отримує достатнє фінансування — як від західних «партнерів і друзів», так і з державного бюджету України. Зарплата багатьох співробітників становить кількадесят тисяч гривень. На місяць. У деяких керівників — сотні тисяч. При цьому ефективності їхньої роботи — як кіт наплакав. Наприклад, за майже два з половиною роки діяльності НАБУ за ґратами опинилися аж… дві особи. Кажуть, що для покращання результатів їм не вистачає ще однієї антикорупційної інституції — однойменного суду...
Втім, у ЗМІ регулярно з’являються публікації, у яких правоохоронців-антикорупціонерів звинувачують у зловживанні своїм службовим становищем, одержанні хабарів, незаконному привласненні астрономічних сум.
Підготував Михайло ГУБАШ