ukrainian.voanews.com
Одне з найбільших у світі зібрань української літератури має американський Гарвард. Тут можна знайти першодруки «Нового завіту» «Острозької Біблії», «Абетки Федорова», «Кобзаря», оригінали документів доби Івана Мазепи тощо. Хоча більшість стародруку Гарварду подарували, університет щороку виділяє на купівлю української літератури тисячі доларів. В одній із гарвардських бібліотек побували журналісти «Голосу Америки».
Зібрання рідкісних книг можна знайти в одній зі 70-ти бібліотек Гарвардського Університету — Гоутон. У колекції чимало і українських стародруків.
«У Бібліотеці Гоутон зберігаються такі цінні книжки як першодруки Івана Федорова. Скажімо, Буквар – це дуже цінна книга, примірника якого немає навіть в Україні. «Острозька Біблія», «Псалтир», «Кобзар» Шевченка 1840 року, першодрук «Енеїди» Котляревського, рукопис Сковороди, маємо першодрук, оригінал книги Куліша, видання Києво-Печерської Лаври, грамоти Івана Мазепи», — розповідає Ольга Алексич, бібліотекар Гарвардського Університету, бібліограф Українських колекцій.
«Буквар», або як його ще називають, «Абетку» видав Іван Федоров 1574 року у Львові. Її знайшов випадково в антикварній крамниці російський підприємець і театральний діяч Сергій Дягілєв, – про це згадує у своїх спогадах його партнер – український балетний танцюрист і заповзятий колекціонер стародруку Серж Лифар. Після смерті Дягілева колекція його книжок, включно з "Букварем», перейшла у руки театрального діяча Бориса Кохно, який пізніше продав його Гарвардському випускнику Баярду Кілгуру.
Сьогодні ж «Абетку» Івана Федорова оцінюють у мільйон доларів. «Звичайно, її вартість безцінна, так як іншого примірника немає. Але напевне ми можемо говорити у розмірі мільйона доларів», вважає Ольга Алексич.
Українські книжки у Гарварді почали збирати на початку 20-го століття. Здебільшого це були подарунки колекціонерів. І лише зі створенням при Гарварді Українського наукового інституту понад 50 років тому літературу з України почали закуповувати систематично.
«Тоді був даний клич для української громади, щоб збирати кошти, бібліотеку, джерельну базу для викладацьких студій у Гарварді. Цілі бібліотеки надійшли у подарунок для Гарвардської бібліотеки», — розповідає бібліотекар Гарвардського Університету.
У Гарварді є кілька бюджетів на українську книгу. Англомовні книжки про Україну друкує та закуповує здебільшого Український інститут. Україномовні книжки та журнали — це прерогатива Гарвардської бібліотеки Вайденер.
Книжки, видані в Україні, відбирають за кількома принципами: пропозиції від спеціалізованих компаній-посередників за відповідною угодою, за рецензіями експертів та спеціальні замовлення викладачів Гарварду. Обирають за темами, не авторами, розповідає Ольга Алексич. Спектр жанру дуже широкий — наукова література, академічні публікації, популярна й художня література, спогади, мемуари, і навіть українські фільми.
«На сьогодні купуємо з України, які були видрукувані в Україні, приблизно півтори-дві тисячі книг та журналів щороку. Ми використовуємо до ста і більше тисяч доларів в рік за закупівлю української книги», — каже Ольга Алексич.
Паралельно бібліотека рідкісних книжок Гоутон виділяє кошти на придбання стародавніх видань:
«Бібліотека зацікавлена тим, щоб продовжувати поповнювати бібліотеку рідкісної книги. Є на це навіть фондування для першодруків та рукописів. Одним із джерел є антикварні магазини, а також так звані вендори, які займаються саме рідкісною книгою. Очевидно, це мають бути вендори, які вже є в Північній Америці, тому що за законодавством, рідкісну книгу ми б не стали вивозити з України. Якщо вона вже потрапила закордон, і вона є в приватних руках, бібліотека зацікавлена, щоб її зберігати в особливих умовах, з особливим доступом, для майбутніх поколінь», — ділиться Ольга Алексич.
Українська книга вміє закохати у себе читача, розповідають американські студенти:
«Коли почала читати українську літературу, усі – від Шевченка до Андруховича – мали щось, що мене зацікавило», — каже студентка Гарварду Сара Пауел.
Аспірантка Меґан Данкен Сміт, яка нині працює над дисертацією про історію річки Дніпро, каже, що бібліотека Гарварду пропонує багато способів, як дізнатись більше про Україну, і бібліотека – найцінніший із них.
«Вони (українці у Гарварді) мають кілька професорів, пречудову бібліотеку і дуже багату програму заходів, не лише для тутешніх студентів, а й для громадськості», — каже докторант Меґан Данкен Сміт,.
Наразі більшість бібліотек Гарварду працюють над оцифрованням книжок і, в пріоритеті саме стародрук, розповідає Ольга Алексич, адже комп’ютеризація відкриє доступ до рідкісних книг науковцям з усього світу, включно з українцями.
