chrome firefox opera safari iexplorer

У Музеї Івана Франка показують унікальні експонати

31 травня 2017 о 10:36

Музею Івана Франка у Львові вдалося знайти сенсаційні матеріали допитів і спостереження за дітьми та онуками Івана Франка.

Ці документи науковці музею оцифрували, опрацьовують і незабаром оприлюднять.

Розсекретити архіви КДБ вдалося у співпраці з Головним державним архівом СБУ.

«У справі Тараса Франка є документи, які є агентурними донесеннями, і є протоколи допитів, оскільки його як буржуазного націоналіста підозрювали у тому, що він вербував до дивізії «СС Галичина» українських хлопців і був причетний до так званого «Союзу українських комбатантів», — повідомив директор Львівського музею Івана Франка Богдан Тихолоз.

У музеї вперше показали унікальні речі, які належали особисто Іванові Франкові та його родині.

Найсентиментальнішою річчю на виставці є сорочечка, яку дружина Франка Ольга вишила для їхньої донечки.

«Ольга Хоружинська нарешті після трьох хлопців дочекалася свою радість, свою помічницю, донечку Ганнусю і їй вишила оцю сорочечку, яку Ганна дуже цінувала, оберігала, вивезла з собою в Канаду. Пізніше вона вдягала своїх дітей у неї і, коли перебувала в Україні у 1967 році, передала до нашого музею», — розповідає Михайло Кобрин, заступник директора Львівського музею Івана Франка.

А ще із фондів винесли рушник сина письменника Петра, січового стрільця, якого знищили енкаведисти.

Вперше показують і срібну ложку, яку подарувала Іванові Франку дружина Ольга в день їхнього шлюбу в Києві.

А ще годинник письменника і лавровий вінок, який на похорон літератора принесли січові стрільці. За словами, Михайла Кобрина, дізнавшись про смерть Івана Франка, січові стрільці разом із російською армією зупинили бої на три дні на його честь.

Окремий блок виставки — книжки, які Іван Франко дарував друзям з автографами.

Одна книга підписана для Андрея Шептицького, інша — для гімназійного товариша, тато якого пропонував Франкові стати дяком. Уперше музейники виставили оригінали світлин, серед них і шлюбна «знимка», як кажуть на Галичині.

До речі, 28 травня були 101-ші роковини з дня смерті Каменяра.

27 січня

Інші дати
Олекса Тихий
(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Розгорнути
Народився Павло Чубинський
(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!
Розгорнути
Народився Архип Куїнджі
(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».
Розгорнути
Народився Павло Тичина
(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)
Розгорнути
Народився Іван Гончар
(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)
Розгорнути