chrome firefox opera safari iexplorer

Відлуння пострілів Сандармоху 

03 листопада 2018 о 13:50
fakty.ua

«Пам’ять серця – о, вона жорстока,

Та без неї тяжче, як при  ній…» 

Максим Рильський

3 листопада 1937р. в лісовому урочищі Сандармох  (Медвеж’єгорський район, Республіка Карелія, РФ ) було розстріляно 134 «українських  буржуазних націоналісти».  Принаймні, така цифра вказана у «розстрільних списках».  

3 листопада 1937р. – одна з найтрагічніших дат в історії України. Адже в один день була знищена еліта української нації. Інтелігенти, ті, кого називають мислячою, прогресивною частиною суспільства. Молоді люди віком 30-50 років, які могли народити і виховати таких, якими були самі – українських патріотів. 

Засновник  модерного ураїнського театру, великий режисер Лесь Курбас; поет і перекладач, лідер і окраса «неокласиків» Микола Зеров; видатний драматург, журналіст, освітянин Микола Куліш; історик, академік ВУАН Матвій Яворський; політичний і релігійний діяч, голова Ради народних міністрів і міністр закордонних справ УНР  Володимир Чехівський, під чиїм керівництвом  22 січня 1919р. був проголошений Акт злуки УНР і ЗУНР; видатні письменники, цвіт українських прози, поезії, драматургії, літературознавства  Валер’ян Підмогильний, Валер’ян Поліщук, Олекса Слісаренко, Антін Крушельницький, Мирослав Ірчан, Григорій Епік, Павло Філіпович, Марко Вороний, Остап Крушельницький; професори – історик Сергій Грушевський, племінник М.Грушевського, та географ  Степан  Рудницький…   

Розстріли жовтня – листопада 1937р. були «приурочені» до 20-річчя більшовицького жовтневого перевороту – такі макабричні подарунки полюбляли робити «батькові народів» його соратники й учні…

Перший етап розстрілів тривав  від 27 жовтня  до 4 листопада. 

Найбільше людей було страчено 3 листопада – як ми вже говорили, переважно  «українські буржуазні націоналісти».  

 Місце мученицької загибелі українських геніїв виявили  по тривалих пошуках лише 1997р. 

Їхні життя – не лише на совісті виконавців. Вони  – на совісті тодішньої тоталітарної радянської влади, кривавого Сталіна, який особисто «винаходив» способи знищення   працьовитого й господарного українського селянства, талановитої, внутрішньо вільної творчої та наукової інтелігенції, всього, що асоціюється з сильною, непокірною Україною, яку більшовики намагалися приборкати, підкорити, зігнути за будь-яку ціну.

Серед страчених – переважно в’язні Соловецьких таборів і Біломорсько-Балтійського каналу,  спецпоселенці.

Пронизливу, неймовірно трагічну картину відтворив у одній зі своїх розповідей  на радіо «Свобода» майже сім років тому Лесь Танюк -  відомий  український режисер, багатолітній голова товариства «Меморіал», дослідник життя і творчості Леся Курбаса.

…У списку розстріляних у Сандармоху З листопада 1937р. – «…в ознаменование 20-летия Великого Октября» – Микола Куліш був під номером 177, а Лесь Курбас — під номером 178 . І в них була остання куля – одна на двох…

3-го  листопада того року стояли люті морози. Смертників везли у вантажівках, із ротами, заткнутими ганчір’ям, роздягнених і зв’язаних спина до спини по двоє. Так, зв’язаних спинами, капітан держбезпеки Михайло Матвєєв ставив їх біля рову й стріляв одному з них в обличчя. Куля навиліт поціляла в другого. На кожні  й «парі» економилася одна куля…

Якщо розстріляний ворушився, Матвєєв  трощив йому череп залізним ломиком. Коли захекувався, йому підсобляв  молодший лейтенант Георгій Алафер…

Микола Куліш був одним з найвидатніших тогочасних драматургів. Його п’єси йшли на сценах  Парижа і Лондона,   Нью-Йорка і Варшави, Москви і Харкова.  Драматург Ф.Вольф, який переклав  п’єсу німецькою, писав, що її можна порівняти лише з «Пер Гюнтом» Г.Ібсена та «Фаустом» В. фон Ґете…

Найпотужнішою спільною виставою драматурга Куліша та режисера Курбаса  став «Народний Малахій» з Мар’яном Крушельницьким та Йосипом Гірняком у головних ролях. 

Соловецький в’язень Семен Підгайний згадував:«Славного драматурга Миколу Куліша, зацькованого ще на волі і згодом засланого й посадженого до другого соловецького ізолятора у Кремлі, ніхто не бачив. Він був хворий на туберкульоз і, по суті, не жив, а поволі вмирав у казематі».

Проте  якийся «троцькіст» Штернберг, підсаджений до Куліша, у своєму доносі доповідав, що той від «націоналістичних» поглядів так і не відмовився…  

Про Курбаса на Соловках також відомо небагато.  У своїх мемуарах І.Гірняк записав: «На Попов-острові я зустрів земляка, якого на північній швидкій ріці перевозив поромник — Лесь Курбас....»  Проте це лише одна версія. Достеменно ж відомо, що Л.Курбас був засланий на Вянь-Губу неподалік  Віг-Озера — на суворий режим.

Й там, на суворій  Вянь-Губі, Курбас  створює…театр.  Ставить  «Смерть Тарелкіна» — гостру сатиру на російські поліцію та судочинство. («Актори» виступали у власному, тобто зеківському, вбранні, й це додавало сучасного й ризикованого змісту.) Загалом же Лесь Курбас поставив чимало спектаклів – від «Учня диявола» Б.Шоу  до «Демона» А.Рубінштейна. Ще – разом з М.Ірчаном та чеським композитором М.Урбанеком — Курбас написав і поставив  варьєте на табірну тему. Там є сцена, де старому блазневі (Л.Курбас),  щоб припинити його гру, заламують одну, другу руки, зав’язують очі, а він продовжує грати ногою, нарешті  його відкидають разом з кришкою фортепіано, у яку блазень судомно вчепився… і раптом він починає грати на цій кришці, мелодія відроджується! Мистецтво убити неможливо, — цю алегорію розуміють і політв’язні, й їхні кати…

З  управління таборами приїхала комісія, Курбасові ставити спектаклі заборонили, а його самого, Ірчана та Урбанека перевели до «Соловецького кремля». Доля Курбаса була вирішена…

Впродовж  п’ яти днів заступник начальника АГУ УНКВД у Ленінградській області капітан Михайло Родіонович Матвєєв власноруч розстріляв з револьвера 1111 людей з 1116, які фігурували у розпорядженні про розстріл ( один з п’яти рокованих помер не доїхавши, чотирьох доправили до Києва та Одеси). В одному зі списків, за яким пунктуально і методично працював капітан, якраз і значилися прізвища Куліша і Курбаса: №177 і №178…

Виконавши свою нелегку роботу, Михайло Родіонович, зрозуміло,  потребував релаксу. Йому видали путівку до санаторію на Чорному морі, а згодом нагородили орденом Леніна. Щоправда, у 1939-му заарештували і засудили — «за перевищення влади» — однак вже у 1941-му звільнили й повністю реабілітували. Тож капітан Михайло Матвєєв спокійно і забезпечено  дожив віку на персональну пенсію…

У Сандармоху на площі 10 гектарів виявлено 236 розстрільних ям. Тут було розстріляно понад 9500 людей 58 національностей. З них понад 1000 – українці.

 Олена Бондаренко, Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

Розділи: Суспільство

28 січня

Інші дати
Семен Брауде
(28 січня 1911, Полтава — 30 червня 2003, Харків) — український радіофізик і радіоастроном. Академік АН УРСР (з 1958), доктор технічних наук, професор. Засновник радіоокеанографії та декаметрової радіоастрономії.
Розгорнути
Народився Володимир Високович
(1854, м. Гайсин Вінницька область - 1912), паталогоанатом, бактеріолог та епідеміолог. Вважається основоположником харківської школи бактеріологів.
Розгорнути
Народився Василь Масютин
(1884, м. Рига, Латвія - 1955) - український художник, скульптор, майстер гравюри, представник символізму. Автор гравюр "В Буковині", "Маніфестація" та ін. Оформлення літературних творів Гоголя, Блока тощо. Пам"ятник Глінці у Берліні.
Розгорнути
Народився Юлій Мейтус
(1903, м. Єлисаветград, нині м. Кіровоград, - 1997) - український композитор єврейського походження. Автор 17 опер ("Гайдамаки", "Украдене щастя", "Ярослав Мудрий" та ін.), близько 300 романсів на слова Лесі Українки, Івана Франка, Тараса Шевченка, Андрія Малишка, Павла Тичини та ін.
Розгорнути