unr.memory.gov.ua
Перший документ конституційного характеру Української Народної Республіки доби Директорії містив заяву про повалення влади гетьмана П.Скоропадського – «поміщицько-монархічне панування» — та визначав основні принципи державного устрою, економічної й соціальної політики.
У сфері земельних відносин Декларація стверджувала, що «… до повного вирішення земельної реформи всі дрібні селянські господарства і всі трудові господарства залишаються в користуванню попередніх їх власників непорушними, а решта земель переходить у користування безземельних і малоземельних селян…»
У сфері робітничої політики Директорія відновлювала 8-годинний робочий день, право на об’єднання, страйки, діяльність робітничих фабричних комітетів.
«Влада в Українській Народній Республіці повинна належати лише класам працюючим — робітництву й селянству, тим класам, що здобули цю владу своєю кров'ю», — наголошувалося в Декларації.
Директорія закликала селян, робітників та «трудовій інтелігенції» обрати своїх представників до Конгресу трудового народу України, який «матиме всі верховні права і повновласність рішати всі питання соціяльного, економічного та політичного життя Республіки…, вирішити форми влади як на місцях, так і в центрі».
На заводах і фабриках встановлювався робітничий контроль — для порятунку держави «…від дальшого господарського та промислового занепаду, розграбування та безоглядної експлоатації робітництва і всього населення».
Оголошувалося про нещадну боротьбу зі спекуляцією, для чого мали створитися «комісії боротьби зі спекуляцією», та гарантувалося забезпечення «трудових мас» предметами першої необхідності (мануфактура, залізні вироби, продукти).
Декларація формулює європейську орієнтацію УНР у царині соціально-економічної політики: «Директорія вважатиме своїм обов'язком погоджувати ці великі завдання з соціяльно-історичними й міжнародними умовами, в яких у даний момент перебуває Україна, а також з тими кращими формами соціяльних реформ, яких досягатиме світова, особливо західно-європейська трудова демократія» (підкреслення наше, — Ред.)
У міжнародних відносинах Директорія проголосила «цілковитий нейтралітет і бажання мирного співжиття з народами всіх держав». У внутрішнй політиці – «…національну злагоду і дружнє поєднання трудової демократії всіх націй, що заселяють українську землю».
Документ підписали В.Винниченко — Голова Директорії УНР, а також члени Директорії: С. Петлюра, Ф. Швець, П.Андрієвський, А. Макаренко.
Конгрес трудового народу, про необхідність скликання якого ішлося в Декларації, відбувся 23-28 січня 1919р. 23 січня він затвердив Універсал про об’єднання УНР і ЗУНР. 28 -го – Універсал, який мав виконувати функції тимчасової Конституції УНР. Було ухвалено відозву «До українського народу» із закликом згуртуватись у боротьбі проти наступу більшовицької Росії на Україну, за самостійну Українську Народну Республіку, а також ноту «До всіх народів світу», в яких висловлювалися протест проти російської інтервенції та наполягання на участі представників Республіки у паризькій мирній конференції 1919-20р.р.
«Рідна країна»
