chrome firefox opera safari iexplorer

Наш Великдень

28 квітня 2019 о 12:22
espreso.tv

Свято Христового Воскресіння —  для українців найбільше та найулюбленіше. 

Цього року воно припадає на 28 квітня. 

Після опівночі церковні дзвони сповіщають людство про Воскресіння Христове.
Починається Великодня служба, що триває до ранку і вирізняється особливою
урочистістю.   

Під ранок святять паски, яйця, інші страви. 
  Традиційно
вітаються: «Христос воскрес!» – «Воістину
воскрес!», тричі цілуються, обміннються крашанками та писанками. 

Повернувшись із церкви, вмиваються і сідають до святкового столу.
Розговляються свяченим, потім їдять усе інше. Стіл на Великдень щедрий,
розмаїтий. А головне на ньому – паска (здобна і сирна), яйця (писанки чи
крашанки). 

Яйце – символ життя і воскресіння. Крашанкам приписують цілющі властивості.
Паска – символ присутності Бога у житті людей, а також милосердя, співчуття і
турботи Отця Небесного про всіх нас.

Сирна паска – прообраз Царства Небесного, присутність у ній молока та меду
означає солодке райське життя і блаженство.

До речі, обмінюватися великодніми яйцями, як і фарбувати їх (спочатку лише
червоним) – дуже давня традиція. Марія
Магдалина принесла звістку про Воскресіння Христове римському імператорові Тиверію. Але до імператора не
можна було прийти без подарунка, тож Марія взяла з собою куряче яйце – смвол
життя. Коли Тиверій почув, що Ісус Воскрес, він, сміючись, сказав: «Це так само
неможливо, як оцьому білому яйцю стати червоним». Щойно він це промовив, як яйце
зробилося  червоним…

Що треба і можна
робити на Великдень:

Вважається, на Великдень все стає видимим, навіть містичне; маленькі діти з
чистою душею можуть побачити всі земні скарби, які у цю ніч світяться
вогниками.

На Великдень можна просити у Господа все. Дівчата просили нареченого. Старші люди, розчісуючи
волосся, просили стільки онуків, скільки 
волосин на голові. Ті, хто мріяв про достаток, вмивалися зі срібного
посуду. Дівчата вмивалися водою з червоного яйця, щоб бути гожими та рум’яними.

З першим звуком
Великоднього дзвону слід перехреститися, промовляючи: «Христос воскрес, а рабу Божому (ім’я) здоров’я», тоді хворий  неодмінно одужає.   

На Великдень треба всім веселитися,бо цілий рік доведеться сумувати.   

Чого робити не
можна:

Займатися домашньою роботою – разом з клопотами  піде і щастя.

Викидати освячену їжу.    

Христосуватися подружжю на людях – це до розлуки.

Протягом усього Світлого тижня ( тиждень після Великодня) проливати кров тварин, адже вони – теж
творіння Божі, й так само, як люди, радіють Христовому
Воскресінню та славлять Господа.

Викидати шкаралупки з яйця за вікно – можна так  вцілити у Ісуса
й апостолів, котрі у Світлий тиждень ходять світом у жебрацькій
подобі.  

 Як підготувати Великодній кошик

1.Краще придбати плетений  кошик – на
щастя, пластикові пакети на Великдень подибуємо дедалі рідше. Кошики
прикрашають квітами й гілочками. Обов’язково - 
вишитий рушник. Свічку ставимо у паску або поруч із нею.   

2. До кошика треба покласти: паски, крашанки чи писанки, сир, масло,
домашню ковбаску, шинку, сіль, хрін.  

3. До кошика класти не слід: ніж (освячувати ножа – дуже погана прикмета),
спиртне, шоколад, цукерки, гроші, коштовності та інші матеральні речі. Не варто
освячувати і фрукти – вони ж бо вживаються і під час посту. 

3. Не викидати їжу після свята. Все, що в кошику, треба з’їсти, а останні
крихти – віддати тваринам. Якщо їжа все ж залишилася, її варто віддати бідним
людям, безхатькам, або, знову ж таки,тваринам.  

 Христос Воскрес!

 Воістину Воскрес!

Світлого свята, смачної
паски, воскресіння і зідйснення сподівань! 

«Рідна країна»

15 серпня

Інші дати
Володимир Беклемішев
1861 –  російський та український скульптор, педагог, автор пам’ятників Т. Шевченку, П. Чайковскому та ін.
Розгорнути
Народився Григорій Ґалаґан
(1819, с.Сокиринці, Чернігівська область - 1888) — громадський діяч, українофіл, меценат, представник відомого козацько-старшинсько роду Ґалаґанів. У родовій садибі в Сокиринцях створив своєрідний центр українського культурно-господарського руху. Засновник Прилуцької чоловічої та жіночої гімназій, ремісничих училищ, колегії Павла Галагана у Києві, що стала одним із провідних навчальних закладів того часу.
“Пройдімося просторим садибним парком: його прикрашають альтанки, павільйони, мавзолеї, мости. Увійдімо в будинок: його зали заповнені старовинними предметами меблів, портретами, зброєю; вітрини переповнені фарфором, сріблом. …За всієї маси мистецьких скарбів, якими володіють Сокиринці, вони зберігаються, одначе, в ідеальному порядку. Будинок, парк, усі колекції, все має на собі відбиток турботливого — більше! любовного ставлення до старовини рідної й мистецької. От якби так зберігалося багато наших маєтків, що гинуть у глушині…”. (Георгій Лукомський про садибу Георгія Галагана в Сокиринцях)
Розгорнути