О так, мамочко, може, справді в моїх очах є щось Мишине, бо в моєму серці є його струни. Я так само не вмію ніким ні для кого жертвувати, хіба що собою, своїм власним життям…
Леся Українка про М.Косача
Він був
талановитим фізиком, математиком, метеорологом. Обдарованим письменником і перекладачем.
А ще – старшим братом і справжнім другом Лесі Українки.
Дитячі роки Михайла (у родині його називали Михайликом, Михасем,
Мачиною) минули у
Новограді-Волинському.
Михайлик і
Леся були надзвичайно рідними: разом бавилися, читали, ходили на
прогулянки, допомагали мамі… У них навіть спільне родинне прізвисько було — «Мишолосіє». Дитяча дружба між братом і сестрою збереглася на
все життя.
Навчалися Михайлик та Леся вдома. Рідної мови вчилися у
своєї мами – письменниця Олена Пчілка була однією з найосвіченіших жінок того
часу.
Михайло навчався з приватним вчителем за програмою чоловічої гімназії. Виявляв
неабиякі здібності до історії та літератури. Вступив до 5 класу гімназії у
Холмі, за 4 роки закінчив її зі срібною медаллю.
Спочатку обрав математику, навчався у Київському
Свято-Володимирському університеті.
Разом з Лесею та однодумцями заснував студентський літературний гурток
«Плеяди». Затим перевівся на математичне відділення університету м. Юр’єва (нині
Тарту), а закінчивши його, перейшов на фізичне. Якось у листі рідним повідомив, що професори ставляться до нього
вельми прихильно і що в університеті у нього репутація найкращого фізика. Є
свідчення, що зробив знімок сестриних хворих руки та ноги, тим самим відкривши
«рентгенівські» промені водночас із
Рентгеном.
1895 р. Михайло Косач захистив кандидатську
дисертацію на тему «Будова світла в одновісному середовищі».Через
два роки - здобув ступінь магістра та
звання викладача фізики й математики в університеті. Отримав запрошення на
посаду приват-доцента на кафедрі фізики та метеорології Харківського
університету. Був улюбленим викладачем і товаришем своїх студентів.
Водночас Михайло цікавиться літературою, етнографією
(Леся говорила, що брат – кращий фольклорист, аніж вона сама). Разом з Лесею
займається перекладами, видає українською книгу «Микола Гоголь. Вечорниці. Оповідання. 1885.».
Михайло Косач і сам писав
оповідання (під псевдонімом «Михайло Обачний»). Серед його творів – новели «Різдво під Хрестом полудневим»,«На огнище прогрессу», «Гість», «Що?», «Хмари», «Нікуди».
Михайло дуже тривожився станом здоров’я Лесі. Багато
писав їй, потішаючи. Навіть зробив спеціальний столик, щоб сестра могла писати лежачи. Разом
з мамою возив Лесю на складну операцію до Берліна.
Леся Українка присвятила чимало віршів любому
братові.
1893 р. Михайло Косач узяв шлюб з українською
письменницею Олександрою Судовщиковою
(псевдонім — Грицько Григоренко). 13 лютого 1898 р. у подружжя народилася донька Євгенія.
16 жовтня 1903 р. Михайло Косач помер у Харківській
лікарні від бактеріальної дизентерії.
Смерть 35-річного Михайла була несподіваною і шокувала
всіх: студентів, колег, рідних. Страшною трагедією братова загибель стала для
Лесі. Два роки вона не могла написати жодного віршованого рядка. «Якби я була тепер в
Києві або Харкові, то, певне б, зійшла з ума, а тут я часто серйозно думаю, що
то неправда, а тільки так приснилось, і тоді мені нічого», — пише
вона матері з Тбілісі.
Видатного вченого-фізика і математика, письменника Михайла Косача поховали на Байковому цвинтарі у
Києві. Між братовою та батьковою могилами пізніше знайшлася місцина і для
Лесі…
Підготувала Олена Бондаренко,
Громадський рух
Миколи Томенка «Рідна країна»
