Великий талант, вносячи частину самого себе у свій твір, створює цим новий стиль.
Ілля Рєпін
У народі 5 серпня отримало назву Трохима-Безсонника, оскільки не годиться в цей час довго спати – йде пора активної роботи, жнив: «Хорошому господарю день малий». Тим більше, що і ночі до 5 серпня ставали довшими – важливо було встигнути виконати усі роботи до настання сутінків.
До того ж, в лісі до 5 серпня достигали ягоди, всі вирушали їх збирати. Господиням необхідно було встигнути зробити домашні заготовки – компоти, варення. Тому день 5 серпня часто називали Калинник-Малинник.
На полях у цей час закінчується збір зерна. Наші пращури помітили, що серпневі роси – до чудової погоди.
За церковним календарем 5 серпня вшановують Почаївську ікону Божої Матері; мучеників Трохима, Феофіла і з ними 13 мучеників; священномученика Аполлінарія, єпископа Равенійського; ікону Божої Матері «Всіх скорботних радість».
Іменинники 5 серпня:
Аполлінарій, Трохим і Феофіл.
5 серпня народились:
1844 – Ілля Рєпін – визначний художник-реаліст українського походження.
1899 – Борис Антоненко-Давидович – український письменник, літературо- і мовознавець. Автор книжок «Запорошені силуети», «За ширмою», «Слово матері», «Як ми говоримо», «Смерть. Сибірські новели. Завищені оцінки».
1903 – Борис Гмиря – український оперний та камерний співак. Виконавець основних партій в операх «Тарас Бульба» Миколи Лисенка, «Наймичка» Миколи Вериківського, «Іван Сусанін» Михайла Глінки, «Русалка» Олександра Даргомижського, «Фауст» Шарля Гуно).
1937 – Юрій Хорунжий – український письменник, журналіст, громадський діяч. Автор близько 30 книжок, історичних повістей, романів, оповідань та есе. Зокрема, «Скифи», «Гонитва до мосту», «Таємна грамота», «Гетьмани України» та ін. Упорядник книжки спогадів «Опера СВУ – музика ГПУ», «Вибраних творів» Л. Старицької-Черняхівської.
Події 5 серпня:
1886 – у США вийшла перша газета українською мовою «Америка».
1919 – керівником селянського повстанського руху Нестором Івановичем Махно було видано наказ, яким оголошувалося про створення повстанської армії (Революційно-повстанської армії України).
1924 – у Туреччині заборонено багатоженство.
1965 – почалася війна між Індією й Пакистаном.
Чи знаєте ви, що:
Пращури визначного художника-реаліста Іллі Рєпіна були українцями на прізвище Ріпа. Ілля, який народився на Харківщині, зберіг своє відчуття належності до українців, зокрема, себе він малював у вигляді козака, що спирається на гармату. «Час вже подумати про український стиль у мистецтві», – відзначав митець.
І на підтвердження своїх слів створив чимало полотен на українську тематику, наприклад, «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Цю картину він намалював у двох варіантах, один варіант зберігається у Москві, а другий – у Харківському державному музеї образотворчого мистецтва.
За словами самого Рєпіна, дуже важко йшла робота над історичним полотном «Запорожці пишуть листа турецькому султану», в якому прославив героїчне минуле українського народу, показав волелюбний характер, непокірність січового козацтва. Ілля Рєпін довго працював над кожною постаттю, роками виношував окремі образи, винаймав декілька натурщиків, а потім поєднував їхні риси в один неповторний образ. Художник навіть не сподівався закінчити полотно і на деякий час «закрив картину». Влітку 1880 р. приїхавши до Качанівки (нині Чернігівської обл.), та скориставшись козацьким розділом колекції Василя Тарновського-молодшого у кабінеті-музеї господаря, на другому поверсі палацу, Рєпін змальовував козацький одяг, зброю, шаблі, пряжки, широкі пояси, вишивку, ґудзики, мідні кувшини, баклаги для вина порохівниці та похідні чорнильниці, бандури, кобзи. Все це дійсно було багатим і безцінним матеріалом для картини, тому що деякі предмети в колекції були єдиними в світі. А ще кожного вечора ходив по селах, підшукував типажі селян, змальовував дивні краєвиди та заносив все до альбому. Перебуваючи в Качанівці протягом двох місяців (серпень, вересень 1880 р.), Рєпін зробив близько трьохсот замальовок. На картині Рєпін відобразив і самого господаря Качанівки Тарновського-молодшого в образі худорлявого козака в чорній смушевій шапці, що стоїть праворуч від писаря. Публіка побачила «Запорожців» на ювілейній виставці Іллі Рєпіна в 1891 році.
Залежно від того, де і над якою тематикою працював І.Ю.Рєпін, його творчість можна розділити на два періоди – український та російський. Проте з Україною Ілля Рєпін був пов’язаний не лише походженням, але й чуттєво. Він був закоханий в українську природу, людину, фольклор та, як зазначалося, висував проблему українського стилю в мистецтві. Рєпін був членом журі комісії, метою якої було створення пам’ятника Т.Шевченку до 100-річчя з дня народження поета й художника. Сам він став членом-засновником Спілки захисту пам’ятників Т. Шевченка. Художник допомагав комітету при Спілці образотворчих мистецтв ім. В.Верещагіна в м. Миколаєві, був поважним членом Київської літературно-артистичної спілки, Київської спілки старовини й мистецтва.
«Рідна країна»
