chrome firefox opera safari iexplorer

10 жотвня: 130 років тому народився видатний український поет, перекладач і вчений-філолог Михайло Драй-Хмара

10 жовтня 2019 о 08:30
md-eksperiment.org

 Постать Михайла
Драй-Хмари на українському культурному обширі — унікальна. Він належав до
особистостей надзвичайно, феєрично обдарованих і міг дуже багато зробити у
будь-якій своїй іпостасі. А водночас – до тих, кого радянська влада
небезпідставно вважала своїми ворогами і винищувала як очевидну загрозу для
свого існування. Тож за радянських часів ім’я Драй-Хмари та його творчість замовчувались. На
жаль, і за часів незалежності на офіційному рівні про ньоого майже не згадують.

Пам’ять про видатного поета відроджує і плекає науковець,
політик і громадський діяч, засновник Фонду «Рідна країна» Микола Томенко — односелець
М.Драй-Хмари (обоє походять з села Малі Канівці колись Золотоніського повіту, а
нині – Чорнобаївського району Черкаської області). 

З ініціативи Миколи Томенка до 100-річчя письменника, у
1989 р., в рідному селі,  у приміщенні
школи, було  відкрито музей-кімнату; встановлено
меморіальну дошку. 

1999 р. біля школи постав пам’ятний знак на честь митця.
В самій школі щороку відбуваються Драй-Хмарівські читання. 

(Принагідно зауважимо, що в Кам’янець-Подільському, де М.О.Драй-Хмара
працював викладачем університету і починався як поет, знову ж таки з ініціативи
М.Томенка, з’явився сквер ім.М.Дай-Хмари з пам’ятним знаком, а одній з вулиць
надано ім’я поета.)

 Наприкінці 2009 р. з ініціативи М.Томенка – на той час заступника Голови Верховної Ради України — Кабінет Міністрів ухвалив рішення про присвоєння загальноосвітній школі в с. Малі Канівці імені Михайла Драй-Хмари. 

2009р. в центрі Києва, на будинку по вул.Садовій, 1/14, урочисто відкрили меморіальну дошку Михайлові Драй-Хмарі.  Тут, у квартирі №5, понад 10 років він жив і творив. Ввстановлення меморіальної дошки стало можливим завдяки Фонду «Рідна країна» та його засновникові  Миколі Томенку, а також деканові юридичного факультету Київського Національного університету ім.Тараса Шевченка Іванові Гриценку.

«Ми з групою колег, пропагуючи спадщину М.Драй-Хмари, протягом останніх років зробили багато справ. І сьогодні є пам’ятник в університеті, в Кам’янець-Подільському, де М.Драй-Хмара був завкафедрою, в селі, де народився Михайло Опанасович, є меморіальний знак і музейна кімната», – зазначив ініціатор під час урочистостей. 

Микола Томенко розповідає: «Завдяки нашій спільній діяльності тепер при в’їзді до його рідного
села нас зустрічає не стела Григорія Котовського, який жодного разу не був ні в
Малих Канівцях, ні на Черкащині, а пам’ятний знак Михайлу Драй-Хмарі з написаом:

«Малі
Канівці. Батьківщина відомого поета Михайла Драй-Хмари»,
із зазначенням дати народження і смерті та фрагментом
його знаменитого сонету «Лебеді»: 

Дерзайте, лебеді: з неволі, з небуття

веде вас у світи ясне сузір´я Ліри,

де пінить океан кипучого життя.…» 

 2016р. у видавництві «Наукова думка» вийшло друком найповніше (обсягом 710 сторінок!) видання творів М.Драй-Хмари: поезії, наукові розвідки, переклади, щоденникові записи, листування. Автори передмови – І.Дзюба та М.Томенко. «Моє перше «знайомство» з Михайлом Драй-Хмарою відбулося за кордоном — в Гарвардському університеті, в бібліотеці відомого українського вченого Омеляна Пріцака, де я вперше прочитав передмову М. Драй-Хмари до знаменитої, але забороненої і в Російській імперії, і в радянські часи драматичної поеми Лесі України «Бояриня». Тоді я почав дізнаватися про його непросту долю, непересічні здібності, викладацький талант, а потім – переслідування за нібито приналежність до «контрреволюційної організації» у Кам’янець-Подільському університеті, заборону на творчість, арешти, ув’язнення, заслання на Колиму, смерть у концтаборі…» — написав у передньому слові Микола Томенко. 

ukrinform.ua

Постановою Верховної Ради України від 18 грудня 2018 р. №
2654-VIII  «Про відзначення пам’ятних дат
і ювілеїв у 2019 році» ухвалено також відзначити і 130-річчя від дня народження
Михайла Драй-Хмари. У постанові містяться відповідні рекомендації Кабінету
Міністрів, профільним міністерствам тощо. Однак напередодні ювілею видатного
українця маємо із сумом констатувати, що жодних
рухів з боку влади у напрямі  офіційного
відзначення не спостерігається.

Що ж, допоки є українські патріоти, котрі, як Микола
Томенко та його команда, доводять   любов
до рідної країни реальними справами, й то без жодних бюджетних вливань – «слава
не вмре, не поляже». 

Але чи українською є влада, яка лише піариться на іменах
українських героїв, творців і подвижників? Це питання ми – цілком риторично
-  виголошували щодо попередньої влади.
Нині ж   додалося ще одне: а чи нинішня
влада взагалі знає бодай когось із наших героїв, творців і подвижників? ...

 ______________

Довідка: Михайло
Драй-Хмара походив — і за батьковою лінією, й за маминою — з давніх, славетних
козацьких родин. Отримав блискучу освіту в широко відомій гімназії ім.Павла
Ґалаґана та Київському Свято-Володимирському університеті й по закінченні
навчання дістав запрошення  залишитися
на  кафедрі слов'янознавства — готуватися
до захисту на звання професора. Вільно володів 19-ма мовами. Готуючись до
наукової кар’єри, працював у архівах та бібілотечних фондах  Львова, Будапешта, Белграда, Бухареста. 

Драй-Хмара був талановитим поетом, літературознавцем-дослідником,літературним
критиком. 

А ще — чудовим спортсменом: перепливав Дніпро у Києві,
вальсував на ковзанах, грав у теніс та волейбол. 

Писати вірші українською мовою почав 1919р. — до того
писав російською. 1926р. побачила світ єдина прижиттєва збірка поезій
М.Драй-Хмари — «Проростень». Дві інші книги — 
«Сонячні марші»  та «Залізний
обрій» — були надруковані лише 1969р. 

Михайло Драй-Хмара-літературознавець видав монографію
«Леся Українка», оприлюднив цікаву розвідку «Поема Лесі Українки «Віла
Посестра» на тлі сербського та українського епосу», готував велику роботу за
творчістю Тараса Шевченка. 

Як поет Драй-Хмара належав до «неокласиків» з їхніми
античними образами, культом «чистого мистецтва» і категоричним несприйняттям
ідеологічних штампів та директив «як треба писати справжньому революційному
поетові», що їх нав’язували більшовицькі «комісари від літератури». 

Професор Драй-Хмара викладав українознавство у  Кам'янець-Подільському університеті, затим –
до 1929р. — в. Київському медичному інституті. У 1930-му працював . у
Науково-дослідному інституті мовознавства при Всеукраїнській академії наук. 

Його творчість, наукові зацікавлення, погляди, предмет,
який викладав, сама його постать – усе було ворожим більшовицькій владі та її
ідеології. Отже, влада поклала собі знищити поета.   

 21 березня 1933р.
Михайло Опанасович Драй-Хмара був заарештований органами ДПУ – за звинуваченням
в участі у «контрреволюційній організації» під час роботи у  Кам’янець-Подільському університеті. Менше
ніж за два місяці поета звільнили: не вистачило доказів навіть чекістським
майстрам фальсифікацій. Проте взяли на підписку про невиїзд, позбавили  звання професора.  

6 вересня 1935р. викладача української мови
М.О.Драй-Хмару заарештували вдруге. Звинуватили у «націоналістичній
контрреволюційній  діяльності». На всіх
допитах звинувачення відкидав.

Наприкінці листопада справи М.Драй-Хмари та П.Филиповича
«доєднали» до «справи групи М.Зерова» – вигаданої енкаведистами
«контрреволюційної організації». Зізнаватися у «груповій контрреволюції» поет
також відмовився.  

28 березня 1936р. в Москві справу Михайла Драй-Хмари
розглядало позасудове «ОСО» — «особоє совєщаніє». Вирок: 5 років колимських
таборів.   

27 травня 1938р. «трійка» додає  Драй-Хмарі ще 10 років таборів – за
звинуваченням у «антирадянській пропаганді» та участі в «антирадянській
організації» вже під час перебування в таборі. 

Михайло Драй-Хмара помер 19 січня 1939р.«від ослаблення
серцевої діяльності». Реабілітований у 1989р.

Існує ще одна версія загибелі поета.Коли у квітні
1939р.розстрілювали, за більшовицьким звичаєм, кожного п’ятого в шерегу,
Драй-Хмара став на місце невідомого юнака, врятувавши йому життя.

Олена Бондаренко

Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

15 жовтня

Інші дати
Народився Дмитро Луценко
(1921, с.Березова Рудка, Полтавська область – 1989) – український поет. Автор текстів низки відомих пісень ("Києве мій", "Фронтовики", "Сивина", "Не шуми калинонько", "Мамина вишня", Осіннє золото").
Грає море зелене, Тихий день догора. Дорогими для мене Стали схили Дніпра, Де колишуться віти Закоханих мрій... Як тебе не любити, Києве мій! (Дмитро Луценко)
Розгорнути