Без неї уявити своє життя якось… ну, малоймовірно. Надто нам, колишнім мешканцям зони під назвою СРСР. Бо вона була для нас символом іншого — вільного — життя, розкутого спілкування, незашореного мислення, рівних можливостей, словом, іншого всього. Ради чого багато хто в різний спосіб утікав до неї, під її тепле небо з 50 зірками.
America! America! God shed His grace on thee…
(Америко, Америко, Господь пролив на тебе свої щедроти…)
Звичайно, це все про «Штати», тобто про США. Вони – і символ, і найбільша країна континенту, який називається Америкою. І цей континент рівно 525 років тому — 12 жовтня 1492-го — несамохіть відкрив генуезький мореплавець на службі в іспанської Корони — Христофор Колумб.
Пан Колумб перетнув Атлантичний океан і саме цього дня дістався нинішніх Багамів, вважаючи, що опинився на узбережжі Східної Азії. Експедиція зійшла на суходіл і проголосила щойно відкриту землю власністю їхніх величностей королеви та короля Ізабелли і Фердинанда. Власне, Колумб, із юних літ блукаючи морями-океанами, запалився ідеєю будь-що відшукати західний шлях до Китаю та Індії. За його розрахунками, Східна Азія розташовувалася саме там, де насправді виявилася Америка.
Колумб гадки не мав про існування Тихого океану. На його переконання, щоб дістатися Індії, слід було перетнути Атлантику. Спершу своїм наміром торувати шлях до китайських шовків, індійських прянощів та азійських золотопіщаних островів він поділився з королем Португалії Жуаном II, але той, кажуть, висміяв мрійника. Монархи Фердинанд II Арагонський та Ізабела I Кастильська, власне, також пройнялися Колумбовими ідеями не одразу. На пошуки грошей Христофор витратив 10 років життя, з них 5 – на умовляння іспанських величностей. І все ж у січні 1492 р., здолавши маврів і завоювавши їхню столицю Гранаду, натхненні перемогою, монархи дали згоду на подорож.
3 серпня 1492 р. з міста Палос вирушили невеликі кораблі «Санта Марія», «Нінья» і «Пінта». 90 душ команди очолював Христофор Колумб.
12 жовтня пролунало: «Земля!». Люди зійшли на берег острова, назвали його Сан-Сальвадор і оголосили іспанською територією. (Нині він називається «острів Святого Спасителя»).
А генуезець продовжив плутатись у тодішній географії: за місяць дістався теперішньої Куби і прийняв її за Китай, а потім – за Японію, відкрив Гаїті — назвав його Еспаньйолою, заснував тут невеличку колонію, за три місяці повернувся до Іспанії – не впорожні, привіз золоті прикраси, які мали довести, що дістався до незліченних «індійських» багатств. І таки зачарував королівських величностей, які навесні 1493-го прийняли його з усією можливою пишнотою, обдарували титулом «адмірала морів і океанів» та гарантували фінансування другої експедиції.
Почалася вона ранньої осені 1493 р. І то вже було не абищо. У море вийшло 17 кораблів із понад двома тисячами люду: моряки, священики, чиновники, вояки, ремісники-майбутні поселенці… Вогнем і мечем добули великі багатства, завантаживши їх на 12 кораблів.
Під час другої експедиції Колумб відкрив Віргінські та Малі Антильські острови, Ямайку і Пуерто-Рико, заснував місто Санто-Домінго… І все це — вважаючи, що перебуває у Західній Індії та іменуючи аборигенів «індійцями».
Третя експедиція невгамовного генуезця відбулася 1498р. на шістьох кораблях. 1 серпня команда вздріла землю, яку сприйняла за краєчок Азії. В такий спосіб Колумб відкрив Венесуелу та, через неї – загалом Південну Америку.
Ще була ціла низка Карибських островів, Мексиканська затока – і жодного західного морського шляху до Азії.
Помираючи 20 травня 1506 р. у місті кастильських монархів, славетному Вальядоліді, Колумб так і не втямив, що своїми відкриттями надовго зробив Іспанію наймогутнішою і найбагатшою державою світу.
Помираючи від тяжкої хвороби навесні 1506 р. у Севільї, Колумб згадував, що міг стати на голову коротшим іще 13 років тому, коли поставив на карб португальському королю Жуанові ІІ його небажання оплатити першу експедицію. Королю руки чесалися втяти нахабу, та не смів сваритися з іспанською Короною, тож у кайданах передав генуезця за призначенням. А якби погодився снарядити похід, відкриття сталися би десятьма роками раніше. Враховуючи, що перебіг будучини може вирішити секунда — гай-гай, усенька історія могла би піти іншим трибом!..
Кажете, той генуезець не міг померти водночас у різних місцях? Та, мабуть, він знову щось сплутав. Бо чому ж тоді Вальядолід і Севілья досі змагаються за право вважатися останнім прихистком Колумба?..
В Америці нині є Колумбія (тамтешньою англійською – Коламбія, якщо бути точними): ріка, плато і федеральний округ США. А ще – чотири міста Коламбія і п’ять міст – Коламбус.
День 12 жовтня оголошений (незважаючи на протести корінного населення, що натерпілося з Колумбової ласки в процесі колонізації) офіційним днем відкриття Америки.
А материка під назвою Колумбія (чи Коламбія) – немає. «Америкою» він став завдяки вже флорентійцеві — мандрівнику Америго Веспуччі. Той якраз і довів, що великий плутаник Колумб відкрив не Азію, а новий материк.
Олена Бондаренко, Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»
