chrome firefox opera safari iexplorer

8 жовтня 1885 року народився поет Володимир Свідзінський

08 жовтня 2019 о 06:10
litakcent.com

І цей листочок,
Як я, – єдиний:
Не був ніколи
І знов не прийде,
Дитя і плеканець
Одної весни.

В.Свідзінський

Фантастично красивий – саме таким шанувальники і шанувальниці поетичної творчості, мабуть, переважно уявляють поетів. Трепетно-романтичний, а водночас – пристрасний у творчості, уважний і прискіпливий у науці…

Володимир Свідзинський народився у с. Маянів  на Вінничині, в родині о.Євтимія (Юхима) та їмості Наталі (з дому Стопакевич). Був другою дитиною з чотирьох.

Батьки бачили сина священиком. Тож закінчив Тиврівське духовне училище і вступив до духовної семінарії в  Кам'янці-Подільському, котру не закінчив, бо о.Євтимій отримав парафію в Лянцкоруні, й родина переїхала туди.  

1906р. Володимир вступив до Київських вищих комерційних курсів, які 1908р. були реорганізовані у комерційний інститут.

Перший вірш В.Свідзинського — «Давно, давно тебе я жду…» — побачив світ 1912р. в журналі «Українська хата».

У червні-вересні 1913р. за дорученням Подільської земської управи обстежував ткацький промисел, зібрав інформацію про 1607 господарств, де займалися ткацтвом. Нарис Свідзінського увійшов до книги «Кустарні промисли Подільської губернії».   

У березні 1915р. оселився в Житомирі, працював у Волинській контрольній палаті. Рівно за рік був мобілізований, служив на галицьких теренах. У березні 1918-го Свідзінського, за його клопотанням, відрядили з армії  за місцем попередньої роботи, але до Житомира він не доїхав.  Опинився у Кам'янці-Подільському, працював  редактором у видавничому відділі Подільської народної управи.

У січні 1919р. В.Свідзінський звернувся до керівництва Кам'янець-Подільського державного українського університету з проханням зарахувати його вільним слухачем історико-філологічного факультету. Тоді тут навчалися Ю. Липа, Людмила Старицька-Черняхівська, двоє молодших Володимирових братів. Викладали І.Огієнко, М.Драй-Хмара, інші знані літератори.

В листопаді 1920р. у Кам'янці-Подільському встановилася більшовицька  влада. В.Свідзінського взяли редактором у видавничий відділ народної освіти.  За рік перейшов на роботу архіваріусом до університету, від липня 1923-го  завідував архівом повітового комітету охорони пам'яток старовини, мистецтва та природи. 

Друкувався у журналі «Освіта» — з віршами  та статтями.

Познайомився з учителькою Зінаїдою Сулковською, з якою взяв шлюб. Народилася донька Мирослава.

1922р. вийшла друком перша поетична збірка Володимира Свідзінського  «Ліричні поезії».  

 У жовтні 1925р. переїхав до Харкова, працював літредактором у місячнику «Червоний шлях», у  газеті політуправління Українського військового округу «Червона армія», Техвидаві.  Надрукував у Техвидаві другу збірку віршів — «Вересень». Багато перекладав — з іспанської, французької, польської, грузинської, вірменської, білоруської… Також сучасною українською мовою підготував версію «Слова про Ігорів похід» — перший повний поетичний поетичний виклад українською геніального твору.

Тим часом родинні справи В.Свідзинського зіпсувалися: дружина з дочкою переїхала до Вінниці.

Неприхильно зустріла критика збірку «Весресень», посипалися звинувачення у «фаталізмі», відсутності радянського оптимізму та більшовицького реалізму. Друкувати поета перестали. В рукописному вигляді лишилися його ліричні твори, балади, казки…

Восени 1941-го, коли німецькі війська просувалися до Харкова, НКВДисти почали хапати українських інтелігентів. Володимира Свідзинського заарештували  27 вересня, звинуватили в «антирадянській агітації». Конвоювали на Схід. Коли німці почали наступати на п’яти, конвоїри  загнали арештованих до покинутої кошари, замкнули двері й підпалили. 

Рукописи згоріли разом зі своїм автором. Зберігся лише рукопис збірки «Медобір» — 96 віршів. Його вивіз за кордон один з Володимирових  друзів,  поет Олекса Веретенченко. Він і видав 1975р.в Мюнхені  збірку  з авторською назвою — «Медобір»…   

Вже у незалежній Україні 2004р. з’явилося видання Володимира Свідзінського «Твори: у двох томах».  

2000р. журнал «Київ», видавництво «Дніпро» та Ліга українських меценатів заснували Літературну премію імені Володимира Свідзінського.

У липні 2016-го у Харкові було відкрито меморіальну дошку  поетові — на будинку обласної письменницької організації. 

А наостанку – цей вірш Володимира Свідзінського. Нехай він прилине до вашого серця — сповнений свіжих кольорів і звуків, чистоти і ніжності:

 

*   *   *

Ударив  дощ,  заколихав

Полудня  спокій  величавий,

З  квітучого  горошку  галяв

Стовпи  метеликів  підняв.

Де  ж  ти?  Твоєї  пісні  звук

Линувши  потопила  злива.

Дивлюсь:  з  затуманілих  лук

Біжиш  задумана,  щаслива.

Нема  ні  неба,  ні  землі.

Блищать  натягнені  вервечки.

Ти  в  легкій  сукні,  як  яєчко,

Між  них  білієш  оддалі.

Добігла  -  проливень  затитх.

Тепер  цілуючи  вдихаю

З  плечей  оббризканих  твоїх

Тепло  і  запах  неба  маю.

Олена Бондаренко,

 Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

22 грудня

Інші дати
Народився Данило Самойлович
(1744, с.Янівка, Чернігівська область - 1805) – український медик, засновник епідеміології в Російській імперії, фундатор першого в Україні наукового медичного товариства. Першим довів можливість протичумного щеплення.
Розгорнути
Народилася Марко Вовчок (Марія Вілінська)
(1833, Росія – 1907) – українська письменниця. Автор повістей «Інститутка», «Кармелюк», «Невільничка», «Сава Чалий».
«Вже нігде нема такого широкого степу, веселого краю, як у нас. Таки нема, нема, нема та й нема! Де такі тихії села? де такії поважнії, ставнії люде? Де дівчата з такими бровами? Згадати любо, побачити мило, тільки що жити там трудно» (Марко Вовчок)
Розгорнути
День енергетика
Свято встановлено в Україні «…на підтримку ініціативи працівників енергетики та електротехнічної промисловості України…» згідно Указу Президента України «Про День енергетика» від 12 листопада 1993 р. № 522/93.
Розгорнути
День працівників дипломатичної служби
Свято встановлено в Україні «…ураховуючи важливу роль працівників дипломатичної служби України у підтриманні мирного і взаємовигідного співробітництва України з членами міжнародного співтовариства, забезпеченні при цьому національних інтересів і безпеки України, а також захисті прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном…» згідно Указу Президента України «Про День працівників дипломатичної служби» від 21 листопада 2005 р. № 1639/2005.
Розгорнути