na-skryzhalyah.blogspot.com
Останній
звук моєї ліри
Не буде
криком безпорадним,
Не буде
стогоном зневіри,
А гімном
радісно-принадним
Того співця,
що лине в ирій
Перед морозом
повновладним…
Григорій Чупринка. 1911р.
Грицько Чупринка мав козацьку бунтівну
вдачу, яка вела його на герць із царатом, літературними штампами й усталеними суспільними
правилами. Він був Поетом і повстав
проти більшовицької влади, яка була така далека від Поезії, як… ну, скажімо, як
пекло від раю. Він став до лав повстанського руху, і більшовики його вбили.
Волелюбна Грицькова
натура не вміщалась у рамках життя системного, тобто «професійного»
революціонера. Не могла обмежитися якоюсь окремою партією, тому він і не
пристав на пропозиції вступити, зокрема, до Революційної української партії.
Натомість у 1905р. Григорій Чупринка організував
селянські протести у рідному Сіверському краї (народився у с.Гоголів тоді
Київської губернії; нині це Чернігівська область). . Опинився у київській Лук'янівській
в'язниці, де ближче познайомився вже з «професійними революціонерами». Проте
революційні порухи невдовзі були зовсім притлумлені, а Чупринка поринув у світ
Поезії. І, звичайно, богеми – бо інакше то був би не Чупринка. Ось як про
тодішнього Грицька Чупринку писав В.Дорошенко: «Вірний своїй вдачі, що не терпіла утертих шляхів та не зносила
громадської дисципліни, жив він правдивим бурлакою. Мешкав в якихось «сумесних» квартирах, де займав один з кутів. Водив компанію здебільшого з «бувшими людьми» по різних чайних та
глухих куточках на Деміївці або на Подолі. Мав там серед злодіїв та проституток
знайомих і приятелів, що любили його і називали «нашим поетом». Відкидаючи з огидою облудний і фарисейський світ «приличних людей» за його неправду і
низькопоклонство, почував себе Чупринка добре лише «на дні»»…
Під час Української Революції козак Григоріій Чупринка
вступив до Першого українського козацького полку імені Богдана Хмельницького і вирушив на фронт.
Відомо, що у війську Григорій геть забув про богемне життя, уважно ставився до своїх
завдань і був дуже шанований у козацькому середовиші.
Та скоро військова дисципліна набридла поетові, й він через приятеля, ад’ютанта командира полку, випросився
з війська.
А в липні 1919р. Григорій організував на Чернігівщині
нове повстання – проти більшовиків. Селяни Чупринку любили, й самі лише чутки
про те, що він став отаманом, кликали їх до повстанського загону.
Повстання більшовики придушили, Григорія заарештували й
посадили до чекістської тюрми в Києві. У більшовицькій пресі з’явилося
повідомлення про «ліквідацію банди Чупринки», й письменники кинулися клопотати
про поета перед очільником ВУЧК товаришем Мартином Лацісом (від народження — Ян
Судрабс), теж певною мірою «письменником» — автором книги «Дзержинский:
кошмарный сон буржуазии». Підтримав клопотання і тодішній нарком освіти УСРР,
«боротьбист» і українізатор Олександр Шумський (згодом убитий П.Судоплатовим за
особистим дорученням Сталіна, Хрущова та Кагановича). Він звернув чекістську
увагу «на величезні заслуги Чупринки як поета».
В підсумку Григорія Чупринку не розстріляли, а етапували
до концентрака неподалік Москви, де він відсидів рік, дивом звідти вибрався й
повернувся до Києва. Вдруге засудили Чупринку за антирадянську агітацію, мав
бути висланий до Москви, але за браком коштів висилка не відбулася.
«Виправити» невиправного Грицька Чупринку більшовикам не
вдалося: він пішов до «ЦУПКОМу». Це потребує невеликого пояснення: в середині березня 1921 р. в Києві був створений Всеукраїнський центральний
повстанський комітет (ВУЦПК, чи ЦУПКОМ) на чолі з Іваном Чепілком.
Його метою була підготовка протибільшовицького повстання в Києві й загалом в
Україні. Дуже швидко «ЦУПКОМ» налагодив контакти з Військовою організацією
січових стрільців (пізніше – УВО) та іншими підпільними структурами, яких в
Україні було тоді чимало. До підпільної роботи долучився і Григорій Чупринка.
Зокрема, представляв Комітет на з’їзді отаманів Холодного Яру. Водночас Федір Наконечний від
Комітету налагодив контакти з керівництвом УНР у
Польщі. Була отримана вказівка не
починати повстання без сигналу очільників УНР. У результаті повстання, яке мало
початись у травні, вчасно не почалося. Більшовики скористалися зволіканням, і
18 -23 червня 1921р. керівники ЦУПКОМу були заарештовані. Серед них – і
Григорій Чупринка.
У справі було 132 обвинувачених, серед них,знову ж таки,
і Чупринка.
До протоколу
допиту додано анкету:«Чупринка Григорій
Аврамович, безпартійний, за походженням козак, соціальним становищем —
літератор, притягався до відповідальності київським ЧК». У самому протоколі
зазначається, що Чупринка Г.А. вступив до підпільної організації, яка мала на
меті «повалення радянської влади і відновлення
Української Народної Республіки».
Отже, «Чупринку Григорія Аврамовича, 42-х років, винного в тому, що вступив в
організацію Всеукрцентрповстанком, що погодився представляти
Всеукрцентрповстанком на військово-політичному з’їзді в Холодному Яру, як ворога
республіки засудити до вищої міри покарання – розстріляти».
Разом з Григорієм Чупринкою до страти рокували ще 45
організаторів повстання.
Коли і де стратили українського поета й козака Грицька
Чупринку, невідомо. Як і де спочило його
тіло, коли душа полинула в безмежне українське небо…
Я прийду до тебе, доле,
На страшне криваве поле,
На останній смертний бій…
(Г.Чупринка. «Перемога». 1911 р.)
А через мало не чверть століття постане УПА на чолі з
генералом Романом Шухевичем, який
назветься Чупринкою. Командувач УПА до останнього свого подиху битиметься за волю
України і мститиметься ворогові за вбивство мільйонів українців, серед яких – український козак і поет Грицько Чупринка…
Підготувала Олена Бондаренко
