eu.univ.kiev.ua/
Академік Білецький
одним з перших визначив місце української літератури серед літератур
світу. А водночас – став одним з тих талановитих науковців, кого радянська
система підлаштувала під
себе…
Народився майбутній історик літератури 2 листопада 1884
р. в Казані, у сім'ї агронома. Навчався в
одній з місцевих гімназій, а коли родина оселилася в Харкові – 1902р. закінчив міську третю гімназію.
По завершенні навчання на історико-філологічному факультеті
Харківського університету О.Білецький
викладав у харківських гімназіях і вдосконалював свої знання в аспірантурі.
Від 1912 р.— приват-доцент кафедри російської словесності у Харківському університеті. Згодом
викладав також у Київському Свято-Володимирському університеті.
1918 р. захистив магістерську дисертацію.
Слід сказати, що у 20-і роки Білецький став особливо
помітним на обширах українського літературознавства. Увагу фахівців та всіх, хто цікавився літературним
процесом, привертають увагу його талановиті розвідки «У пошуках нової
повістярської форми», «Двадцять років нової української лірики», «Проза взагалі
і наша проза 1925 року», статті щодо розвитку давньої літератури, блискучі
передмови до творів письменників-класиків.
Дослідження О. Білецького-літературознавця
у 1920-і роки стали справжнім набутком у царині літературознавства XX ст. Білецького
називали сміливим, неперевершеним, стилістично досконалим літературознавцем.
Та настають грізні 30-і роки. Набувають розмаху політичні репресії щодо української
інтелігенції, в тому числі – письменників, а
літературу загалом і літературознавство зокрема радянські «знавці
процесу» затискають у прокрустове ложе більшовицьких соцреалістичних догматів.
І розкутий, гострий стиль мислення
Білецького зазнає катастрофічних метаморфоз. У його статтях з’являються терміни
на кшталт «буржуазна література», «пролетарська проза» тощо. Політизувалася
його термінологічна база: «література
періоду громадянської війни і перших років непу», «література епохи
соціалістичної реконструкції»…
Від першої половини 30-х років О.Білецький займався
практично лише дослідженнями зарубіжної літератури та питаннями
на зразок «марксизм і
література».
Вислідом такої ментальної трансформації стає вихід його монографії «К. Маркс, Ф. Энгельс и история
литературы».
1937 р., у розпал великого терору, О.Білецький отримав –
за сукупністю праць — вчений ступінь доктора філологічних наук. Через 2 роки
став академіком. Від 1958 р. — дійсний член АН СРСР.
Протягом багатьох академік Білецький років очолював Інститут літератури ім.Т. Шевченка та комітет
українських славістів, редакційну колегію «Історії української літератури», журнал
«Радянське літературознавство».
Помер О.І.Білецьккий 2 серпня 1961 р. в Києві.
Вчений був автором численних статей, присвячених
творчості Т.Шевченка, І.Франка, І.Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, Марка
Вовчка, П.Тичини, М.Рильського; українській літературі в контексті світового
літературного процесу. Йому належать перші публікації про життя і творчість П. Панча, О.Копиленка, Ю.Яновського, І.
Сенченка. Також О.Білецький відомий як автор статей «В майстерні художника слова»,«До
побудови теорії літературних стилів»,«Поетика драми» та багатьох інших у галузі теорії
художнього слова.
Олександр
Білецький досліджував також «Слово о полку Ігоревім», творчу спадщину
Г.Сковороди, І.Вишенського; працював над підручниками та хрестоматіями для шкіл і вишів.
В одному з районів
Києва на честь академіка Білецького
названо вулицю. Ззапроваджено премію ім.О.Білецького за досягнення в царині
літературознавства.
Підготувала Олена Бондаренко
