Свого часу його назвали богатирем української поезії ХХ століття. І небезпідставно. Його поезія вражала масштабом бачення та осягнення матеріалу, темпераментною метафорикою.
Відомий український поет і громадський діяч Микола Платонович Бажан народився 26 вересня (9 жовтня) 1904 року в місті Кам'янці-Подільському, юнацькі роки провів в Умані. Закінчив там кооперативний технікум, переїхав до Києва, де навчався спочатку в кооперативному інституті, а потім в інституті зовнішніх зносин.
Талановитий поет привернув увагу радянської влади і не витримав протистояння, почав працювати на неї. У 1940 році він вступив у ВКП(б). Відтоді свою літературну діяльність до кінця життя поєднував із активною державною та громадською роботою.
У період радянсько-німецької війни — у діючій армії, був редактором газети «За Радянську Україну». Після війни продовжував активну літературну діяльність. У 1953—1959 роках — голова правління Спілки письменників України. У 1957—1983 роках — головний редактор Головної редакції Української Радянської Енциклопедії.
Майстер поетичного слова залишив блискучі переклади багатьох шедеврів світової літератури, зокрема, «Витязя у тигровій шкурі» Шота Руставелі. Відомі також його переклади творів Олександра Пушкіна, Володимира Маяковського, Адама Міцкевича, Алішера Навої. Він — Герой Соціалістичної праці, академік АН УРСР, лауреат Державної премії СРСР, кавалер трьох орденів Леніна.
Жив у Києві. Помер 23 листопада 1983 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві.
Ім'я Миколи Бажана носять середні школи N11 Умані та N25 Кам'янець-Подільського, де відкрито музей поета. У Кам'янець-Подільському національному університеті встановлено стипендію імені Миколи Бажана. Його ім'ям названо проспект у Києві, вулиці в багатьох містах України.
