chrome firefox opera safari iexplorer

28 листопада: 365 років героїчній обороні фортеці Буша

28 листопада 2019 о 13:53
ua.igotoworld.com

Навесні 1654р. поляки пішли потопом українськими землями,що опинилися під московською «царською рукою» внаслідок Переяславської ради. Випалювали дотла українські села і міста, винищували  старих і малих. Так, у зруйнованому впень Немирові понад тисячу мешканців, що сховались у великому льоху від різанини, задушили димом. У Муширівці вирізали понад 5 тисяч люду. 

28 листопада, рухаючись від Бару й Шаргорода, 30-тисячне польске
військо під орудою коронного гетьмана Станіслава Потоцького взяло в облогу  Бушу, сотенне містечко Брацлавського полку.
Фортеця була добре укріплена, зусібіч оточена ровом з водою. Оборону очолили
сотники Завісний та Гречка. Оборонців у самому містечку було близько 8 тисяч.
До козаків приєдналися містяни, а також селяни з околиць. 

Оборона  тривала
два дні. Над фортецею майорів червоно-чорний прапор — «Воля або смерть!». Захисники
Буші билися  до останнього.   

30 листопада поляки спустили воду з ближнього ставу і кинулися
на штурм. Польський історик В.Каховський свідчив, що багато українських жінок і
дівчат разом з дітьми, аби уникнути тортур, стрибали в колодязі й забігали до
палаючих осель. 

30 листопада був убитий козацький сотник Михайло
Завісний. Його вдова Мар’яна підпалила пороховий погріб.
Потужний вибух  висадив у повітря решту оборонців і чимало поляків. 

Неподалік фортеці, у печері, сховалося близько 70 містян,
переважно жінки. У відповідь на вимогу здатися вони почали стріляти. Тоді
поляки, перегородивши рівчак, скерували його воду до печери. Жодна людина не
вийшла – всі  обрали смерть.  

Місто палало цілу ніч.

Усього загинуло понад 16 000 захисників Буші. 

Ті трагічні й героїчні події відобразив Михайло
Старицький у своїй повісті «Облога Буші», яка вийшла друком у 1899р.  

Донині збереглася тільки одна з веж фортеці; її   1756 р.
перебудували на дзвіницю зведеної поруч Михайлівської церкви (її зруйнувала радянська
влада). Нині вежа відреставрована. Тут діє державний історико-культурний заповідник «Буша». 

Пам’ятаймо наших
героїв!

«Рідна країна» 

Розділи: Суспільство

15 серпня

Інші дати
Володимир Беклемішев
1861 –  російський та український скульптор, педагог, автор пам’ятників Т. Шевченку, П. Чайковскому та ін.
Розгорнути
Народився Григорій Ґалаґан
(1819, с.Сокиринці, Чернігівська область - 1888) — громадський діяч, українофіл, меценат, представник відомого козацько-старшинсько роду Ґалаґанів. У родовій садибі в Сокиринцях створив своєрідний центр українського культурно-господарського руху. Засновник Прилуцької чоловічої та жіночої гімназій, ремісничих училищ, колегії Павла Галагана у Києві, що стала одним із провідних навчальних закладів того часу.
“Пройдімося просторим садибним парком: його прикрашають альтанки, павільйони, мавзолеї, мости. Увійдімо в будинок: його зали заповнені старовинними предметами меблів, портретами, зброєю; вітрини переповнені фарфором, сріблом. …За всієї маси мистецьких скарбів, якими володіють Сокиринці, вони зберігаються, одначе, в ідеальному порядку. Будинок, парк, усі колекції, все має на собі відбиток турботливого — більше! любовного ставлення до старовини рідної й мистецької. От якби так зберігалося багато наших маєтків, що гинуть у глушині…”. (Георгій Лукомський про садибу Георгія Галагана в Сокиринцях)
Розгорнути