chrome firefox opera safari iexplorer

18 грудня 1931 року народилася Михайлина Коцюбинська — філолог, літературознавець, шістдесятниця

18 грудня 2019 о 17:43
incognita.day.kyiv.ua/

Інтелектуалка, людина великої шляхетності й   високої культури та виховання, Михайлина
Коцюбинська була одним ізх незаперечних моральних авторитетів своєї доби. 

Михайлина Хомівна Коцюбинська народилась у Вінниці, в
меморіальному будинку свого рідного дядька, видатного українського письменника
Михайла Коцюбинського, на честь якого її назвали.  

 За кілька років
батьки дівчинки, Хома Михайлович та Катерина Яківна, вирішили переїхати до
Чернігова, щоб зайнятися створенням Меморіального музею Михайла Коцюбинського.

«Все наше життя було невідокремленим
від образу Коцюбинського, його творчості, його життя. Я виростала з якимось
природним відчуттям всеприсутності Коцюбинського
», — напише колись
Михайлина Хомівна.  

До гостинного дому Коцюбинських часто навідувалися
П.Тичина, М.Рильський, інші відомі люди. Їхньому впливові, як і впливові   творчості свого великого дядька, вона
завдячувала любов’ю до українського слова. 

По закінченні філфаку Київського державного  університету Михайлина захистила кандидатську
дисертацію, влаштувалася на роботу до Інституту літератури ім. Т.Шевченка АН
УРСР, видала першу свою книгу – «Література як мистецтво слова». Кар’єрному
зростанню мало сприяти і важливе на той час членство в КПРС.  

Справді, вона могла би зробити блискучу кар’єру
науковця-філолога. Але світоглядні й моральні цінності, яким вона незмінно
віддавала перевагу, продиктували їй інший щлях. 
Важкий, тернистий і чесний.  

Після «розвінчального» XX з'їзду КПРС Коцюбинська зізнається
собі: приголомшена. Багато що з недавньої радянської історії та «радянської
дійсності» їй було не відоме. Вона прагне знати правду.   

Михайлина Коцюбинська приєднується до Клубу творчої
молоді, товароишує з В.Стусом,  Є.Сверстюком,
І. Світличним, Б.Антоненком-Давидовичем та іншими
інтелігентами-шістдесятниками. Дружить з Аллою Горською, Ліною Костенко, Оленою
Апанович. 

 «Моє друге, духовне
народження пов'язане з середовищем шістдесятників
», — напише вона
колись.    

Перший прилюдний вияв «прямостояння» (за влучним висловом
В.Стуса) — участь у протесті проти арештів інтелігенції 4 вересня 1965р., під
час прем’єри фільму С.Параджанова «Тіні забутьих предків» у кінотеатрі
«Україна». Тоді на заклик В.Чорновола:«Хто проти тиранії – встаньте!» підвелася
майже третина пристуніх.  Серед них – і
Михайлина Коцюбинська. Реагування влади не забарилося: Коцюбинську виключили з
компартії; було заборонено  друкувати
будь-які її статті, навіть  про творчість
Тараса Шевченка. 1968 р. Михайлину Хомівну — після підписання нею відомого
протестного «Листа 139-ти» — позбавили 
роботи в Інституті літератури. 

Довший час на роботу не брали ніде. Лише коли почало
створюватися видавництво «Вища школа», взяли рядовим редактором, та й то на
прохання знайомої комуністки з Канади. Тут і працювала понад 18 років. За цей
час  не була опублікована жодна з її
праць.

Але Коцюбинська  часу не марнувала. Брала участь у роботі Клубу
творчої молоді, підписувалася під петиціями та протестними листами з вимогами
звільнити ув’язнених дисидентів, поширювала й готувала сама матеріали
«Самвидаву», виступала на літературних вечорах, писала листи друзям   у радянські табори. 

1972 р. за Михайлину Хомівну взявся КДБ. Почалися обшуки,
допити, її намагалися схилити до публічного каяття, шантажуючи тим, що
відберуть доньку Тетянку. Вона не здалася. 

Можливо, допомогло прізвище: щоб «посадити» родичку
видатного письменника, треба було мати серйозні обвинувачення. Тож «обмежилися»
цькуванням у ЗМІ та  позбавленням
можливості друкуватися й працювати в академічних установах… 

У середині 1980-х років Михайлина Коцюбинська повернулася
до активного літетературного життя. Нарешті побачила світ написана ще
наприкінці 1960-х  монографія «Етюди про поетику Шевченка»; одна по одній
друкуються статті в періодиці.  

Повернулася Михайлина Хомівна й до улюбленої роботи в Інституті літератури ім. Т. Шевченка. 

 Останні роки свого життя  Михайлина Коцюбинська працювала у видавництвах –
як  упорядник, редактор, автор статей. Виступала з
лекціями в українських університетах, брала участь у наукових конференціях. 

1999 р. закінчила видання наукового зібрання творів
В.Стуса у 9 книгах.

 Впродовж багатьох
років М.Коцюбинська активно співпрацювала з видавництвом «Смолоскип». Зокрема,
долучилась як фахівець до підготовки 10-томника творів В’ячеслава Чорновола.

Розвідка «Зафіксоване і нетлінне» — результат досліджень
епістолярної спадщини відомих письменників та художників – увінчала творчий
доробок талановитого літературознавця.  

Двотомне видання праць М.Х.Коцюбинської «Мої обрії» було
відзначене Національною премією ім.Т.Шевченка. 

Михайлина Коцюбинська померла надвечір 7
січня 2011р., точнісінько на Різдво Христове…

Підготувала Олена
Бондаренко

25 червня

Інші дати
Іван Крип’якевич
1886 –  історик, академік АН УРСР, професор Львівського університету, директор Інституту суспільних наук АН України.
Розгорнути
Народився Віталій Русанівський
(1931, м. Харків - 2077) - український науковець, філолог, мовознавець-україніст і славіст, викладач.  Автор близько 350 праць із проблем сучасної української мови і історії, українського, слов'янського і загального мовознавства, історичної граматики, стилістики.
Розгорнути
Народився Євген Попович
(1930, с. Межиріч Черкаської обл. - 2007) - український перекладач. Переклав твори Г. Беля, Е. М. Ремарка, Г. Е. Лессінга, Т. Манна, Е. Т. А. Гофмана, В. Гете, Г. Гейне та ін. австрійських, німецьких і швейцарських письменників; переклав  з німецької "Щоденники" О. Кобилянської.
Розгорнути
Народився Іван Крип'якевич
(1886, м.Львів – 1967), український  історик. Автор ряду наукових досліджень про українську козацьку державність та діяльність Богдана Хмельницького, підручників з історії України. Інститут українознавства НАН України носить ім'я І.П.Крип'якевича.
Розгорнути