chrome firefox opera safari iexplorer

Тетянин день: чи має він стосунок до українського студентства?

25 січня 2020 о 08:58

Серед січневих свят, на які багатий початок календарного року, 25 січня чомусь особливо любить студентська молодь, яка називає святу Тетяну, пам’ять якої святкуємо у цей день, своєю покровителькою.

Звідки ж взялося це твердження і чи має воно вагомі історичні підстави? Деякі дослідники наполягають на тому, що українських студентів це свято не стосується.

Церква радить молоді не стільки святкувати (у сучасному розумінні цього слова), скільки згадувати святу Тетяну. Тож давайте спробуємо розібратися: звідки і де виникла традиція святкування Тетяниного дня, ще одного Дня студента?

Свята Тетяна

25 січня церква вшановує святу мученицю Тетяну, яка жила в Римі. Її батьки таємно сповідували християнську віру і виховали в ній дочку. Св. Тетяна не захотіла виходити заміж, а вирішила присвятити себе служінню Церкві. Була призначена дияконесою в одному з римських храмів.

Св. мучениця Тетяна постраждала під час гоніння християн за часів правління імператора Олександра (222 – 235). Її схопили і привели на капище Аполлона, де змушували принести жертву язичницькому ідолові. За відмову Св. Тетяна зазнала жорстоких тортур, однак твердість її віри та терпіння були непохитні.

За переказами, під час тортур вона молилася, щоб Бог просвітив її мучителів. За її молитвою тричі руйнувались статуї язичницьких богів. Тортури, яким піддавали святу Тетяну, або не завдавали їй шкоди, або за ніч їхні сліди безслідно зникали. Голодний лев, випущений на Святу, почав лащитися до неї. Ознаки сили й правди Господньої, що здійснилися в мучеництві св. Тетяни, багатьох привели до віри у Христа, а перелякані гонителі засудили мученицю на страту мечем. Разом з нею стратили і її батька.

До чого тут студенти

1755-й рік. Російська імперія. Генерал-ад’ютант Шувалов, бажаючи зробити своїй матері Тетяні незвичайний подарунок на іменини, подає на підпис імператриці Єлизаветі наказ про заснування у Москві першого у Росії університету. Трапилося це саме 25 січня, на день св. мучениці Тетяни.

Цікаво, що святкується не день відкриття цього університету, а саме день підписання указу про його заснування (пізніше цар Микола І навіть видав щодо цього спеціальний указ).

У 1791 році (тобто, 36 років потому) в одній із будівель університету було відкрито церкву Тетяни-мучениці, а її оголошено покровителькою студентства.

Тогочасній молоді цей день полюбився тим, що з нього починалися зимові канікули. Позаду виснажливе навчання і відповідальна сесія, попереду – веселощі і п’янке відчуття волі. Чи ж можна було не радіти?

І якщо спочатку все було гарно і благопристойно (офіційна частина з нагородженням кращих студентів, молебень до небесної покровительки, виступи студентських хорів у церквах), то потім… Ще Л. Толстой писав про цей день, що «релігійна подія стала лише приводом для пияцтва і зажерливості». Сп’янілі від вина і волі студенти гамірним натовпом заповнювали місто. І починалося «справжнє» свято.

Відомий знавець життя тогочасної Москви Володимир Гіляровський у своїх спогадах залишив згадку, що «натовпи захмелілих студентів горланили пісні, римуючи «сп’яну» і «Тетяну», напиваючись так, що офіціанти крейдою писали на їхніх спинах адреси, щоб вранці розвезти додому». У одному зі своїх фейлетонів А. Чехов писав: «У цей день випили все, крім Москви-ріки, та й ту не випили лише тому, що замерзла»...

В кінці XІX — початку XX століття студенти, викладачі і випускники Московського університету щорічно відзначали Тетянин день (вдень – урочистий акт в університеті, ввечері – традиційна гучна вечеря в ресторані «Ермітаж»). Історики зазначають, що для того, аби молодь не зіпсувала коштовних інтер’єрів цього закладу, паркетну підлогу засипали тирсою, а вишукані скатертини замінювали на папір і газети.

Святкування російського Тетяниного дня описане багатьма мемуаристами. Традиція такого святкування перейшла до студентів колишнього Радянського Союзу, а відтак — і до українських студентів.

У 2005 році 25 січня офіційно оголошено Днем студентства. Але студентства російського. І наказ підписав російський президент.

В Україні офіційно (з 1999 року) затверджено День студентства 17 листопада (як і в більшості країн світу, оскільки це міжнародне свято, схвалене ООН).

Для роздумів

Отже, щодо цього свята виникає чимало дискусій: чому ми маємо святкувати день заснування Московського університету, якщо перший український вищий навчальний заклад – Києво-Могилянська колегія, – був заснований за 123 роки до цього (у 1632), а в 1701 році (за 54 роки до виникнення ідеї Московського університету) отримав статус академії?

Не слід забувати і Львівську колегію, якій статус академії надано ще раніше – у 1661 році (до відкриття першого російського ВНЗ ще довгих 94 роки). До речі, не секрет, що викладацькими кадрами Московський університет було забезпечено переважно саме за рахунок випускників з України.

Окрім того, деякі дослідники наводять свідчення, що у Києві студентство святкувало навесні.

«1 травня в Києві почали святкувати ще в ХVІІ ст. — у Києво-Могилянській колегії. Ректори та професори цю традицію привезли з Європи, де навчалися замолоду. Викладачі та студенти зранку того дня йшли на гору Щекавицю, що над Подолом. За ними тягнулися торговці бубликами, пиріжками й цукерками. Гуляння починалися зі студентських вистав. На них запрошували «отців міста», шанованих міщан, церковників, родичів та знайомих. Потім студенти грали в ігри, співали хором…»… Забави тривали до ранку. Стверджують, що аж на Хрещатику можна було почути спів хорів і дружний сміх молоді.

Саме з цих причин багато дослідників історичних чи офіційних підстав для святкування 25 січня українського студентського дня не бачать.

Тож, відзначати в Україні День студента 17 листопада, 25 січня чи 1 травня – мабуть, повинні вирішувати самі студенти,  при цьому усвідомлюючи: звідки, коли і при яких обставинах з’явилися для святкування ці дати.

Юлія Царенко, «Рідна країна»

Використані матеріали порталу «Апологет» та «Львівської пошти»

Розділи: Традиції

26 грудня

Інші дати
Народився Євген Плужник
(1898, с.Кантемирівка, нині - Росія – 1936) – український письменник, поет, драматург, перекладач. Автор поетичних збірок «Дні», «Рання осінь», «Рівновага», роману «Недуга», п»єс «Просефор Сухораб», «У дворі на передмісті»
«Але ж пливуть, минають літа... Час і горами двига. ...І сум не такий, і радість не та... І тільки незмінна книга!» (Євген Плужник)
Розгорнути
Народився Володимир Владко
(1900, м. Санкт-Петербург - 1974) - український письменник-фантаст, автор повістей "Чудесний генератор", "Позичений час", "Фіолетова загибель", збірки "12 оповідань", "Сивий капітан", "Залізний бунт" та ін.
Розгорнути