22 травня відзначається як день перенесення мощей святого Миколая Чудотворця, в народі ж кажуть — «літнього» Миколи.

Вперше це свято було встановлено папою Урбаном ІІ в ХІ столітті. До українського церковного колендаря день Миколая у травні увів митрополит Єфрем при кінці ХІ ст., тож в Україні цей день святкувався, пишуть Українські традиції.

Колись у цей день господарі виводили коней у поле на першу пашу і священики служили посеред села молебні та кропили коней свяченою водою. У цей час в полі вершники їздили верхи — «щоб нечиста сила коней не мучила».

В народі уклалося декілька приповідок з цієї нагоди: «Прийшов Миколай — коней випасай», «Юрій з теплом, а Микола з кормом», «Святий Юрій пасе корів, а Микола — коней».

Від цього дня починали стригти овець і сіяти гречку, тож склалася приповідка: «До Миколи не сій гречки і не стрижи овечки!»

На Київщині і на Поділлі у цей день був звичай робити «заздравні» (щоб усі були здорові) обіди, які називалися нікольщиною. Звідси пішла ще одна приповідка: «Понаставляли тих мисок, як на нікольщині!»

За народними віруваннями, святий Миколай є покровителем мореплавців. Козаки перед довгою мандрівкою морем завжди служили молебень Богородиці й Миколаєві Угоднику.

Чорноморські моряки розрізняють також двох Микол: морського і мокрого. Морський Микола керує кораблями, а мокрий — водами. Обидва Миколи завжди є невидимо присутні поміж моряками. Вважається, що, не звертаючись до святих по допомогу, отримаєш певну загибель. Тому під час бурі на морі моряки моляться святому Миколаєві про порятунок від нещастя, а у разі небезпеки потонути виносять на палубу образ Миколи Чудотворця і молять його про спасіння.