30 травня 1872 року народилася Костянтина Малицька – «Чайка Дністрова»

uk.wikipedia.org

Чом, чом, чом, земле моя,
Так люба ти мені,
Так люба ти мені?
Чом, чом, чом, земле моя,
Чарує так мене
Краса твоя?

Цю пісню у неперевершеному виконанні Дмитра Гнатюка https://www.youtube.com/watch?v=T50XEoNmJEA знають
не лише в Україні, а й далеко за її межами. Вона вважається народною, й мало кому
відомо, що в неї є свої автори: композитор Денис Січинський і поетеса
Костянтина Малицька.

Ціле своє життя К.Малицька, педагог за освітою,
присвятила вчителюванню в Галичіні та на
Буковині, а будучи свідомою українкою, активно займалася громадською
діяльністю.

Як літераторка вона відома під псевдонімами «Віра Лебедова» та особливо – «Чайка Дністрова». ЇЇ твори для дітей були дуже
популярними. А її «Чом, чом, чом, земле моя…», «У Січі, у Січі гуртуймось брати» та інші
патріотичні пісні — просто-таки гриміли
краєм…

Костянтина
Іванівна Малицька народилася у с. Кропивник Калуського повіту на Станіславівщині (нині
Калуський район
Івано-Франківської області), в родині місцевого священика. Також
зі священичої родини походила ї мати майбутньої письменниці, Олена Гетьманчук.

Костянтина закінчила початкову та виділову (міську народну
вищого ступеня) школи Станіславова, вступила
до Львівської державної
семінарії. Часто відвідувала розкішну бібліотеку львівського собору Святого Юра.
Саме у Львові почала писати вірші.

1892 р. К.Малицька
закінчила навчання і повернулася до Станиславщини. Оселилася в Галичі й пропрацювала
вчителькою 11 років. Заснувала читальню «Просвіти», співала в церковному хорі.

Громадська активність Чайки Дністрової занепокоїла місцевих москвофілів та
полонофілів, і їхніми зусиллями 1903 р. вчительку перевели до віддаленого села Бєча.

На запрошення інспектора шкіл Буковини О. Поповича Малицька
переїхала працювати у школі великого села Лужани, неподалік Чернівців. Тут Чайка
Дністрова взялася до активної громадської роботи: створила жіночі гуртки у
довколишніх селах, ініціювала створення «Жіночої громади» (1905 р.), налагодила
співпрацю з редакціями газети «Буковина» та журналу «Промінь».

1906 р. вже на
той час відома вчителька дістала запрошення до першої української приватної школи для дівчат ім. Т.Шевченка, що її заснувало Українське Педагогічне товариство у Львові. Тут літераторка
впродовж 8 років редагує журнал
«Дзвінок», працює в педагогічних товариствах:
«Рідна школа», «Крайове товариство охорони дітей і опіки над молоддю», активно співпрацює з «Просвітою».

1912 р. К.Малицька разом з М. Білецькою створила фонд «На потреби України», який
організовував заходи української громади, а згодом став допомагати Українським Січовим Стрільцям. Костянтина
пише низку патріотичних пісень, які стали дуже популярними серед «січовиків». Одна з них –
«Січовий марш»:

Доволі ходили в ярмах вже діди,
     Доволі згинати нам спину,
     Лиш смілим завзятєм поставлять сини
     Вільну, самостійну Україну.

Під час російської окупації Галичини К.Малицьку, як і
багатьох українських інтелігентів, депортували до Сибіру. Але й тут,
у с.Пінчуга, що в Красноярському краї, Чайка Дністрова займається громадською
справою: гуртує українців, засновує українську школу ім.І.Котляревського і стає
її першою вчителькою; займається літературною творчістю, нотує свої роздуми та
враження у щоденнику.

1921 р. школа ім.І.Котляревського зусиллями своєї вчительки
та учнів організувала перший у Красноярську Шевченківський концерт, який мав
величезний успіх. Того ж року Костянтина
Малицька нарешті отримала можливість повернутися до Галичини.

У Львові вона одразу поринає в громадську діяльність:
займається розвитком школи ім. Тараса Шевченка, якій віддала багато сил свого часу; підтримуючи
кооперативний рух, створює
крамниці для фінансової допомоги освітянам; запроваджує перші в Галичні шкільні тестування та
анкетування. Так, у 1934 р. за її сприяння було виготовлено понад 500 тестів
для визначення рівня зосередженості, абстрактного мислення, зорової та вербальної
пам’яті учнів. К.І.Малицька, без перебільшення,
була педагогом європейського рівня і належала до тих українських подвижниць та
подвижників, які започаткували сучасні на тоді, творчі підходи в українській
освіті.

Костянтина Малицька — широко знана й шанована в краї
громадська діячка, поетеса, авторка
талановитих прозових творів, перекладачка – померла 17 березня 1947 р. у
Львові.

Творчий доробок письменниці становить близько 50 літературних творів (оповідання, поезії, публіцистика, п’єси).