chrome firefox opera safari iexplorer

31 травня 1880 року народилася академік Олександра Смирнова-Замкова

31 травня 2020 о 06:33
uk.wikipedia.org

О. Смирнова-Замкова належить до небагатьох  українських жінок-академіків. Рідкісною для жінок-науковців є й галузь медицини, якій вона присвятила свою діяльність -  патологоанатомія.  

Олександра Іванівна Смирнова-Замкова (у дівоцтві Смирнова) народилася 31 травня 1880р. у Києві, в родині  земського лікаря. Згодом сім’я переїхала до Переяслава (нині Переяслав-Хмельницький на Київщині).

1890 р. Олександра повертається до Києва, вступає до Міністерської гімназії, яку закінчує у 1898 р. Через рік їде до Франції, навчається в університеті м. Монпельє. 1906р. закінчує медичний факультет цього університету та захищає дисертацію на ступінь доктора медичних наук. 

О.Смирнова-Замкова досліджувала інфекційні патології, онкологію, ріст пухлин. Поєднувала наукову  і практичну діяльність, працюючи у Київському бактеріологічному інституті, у 1-й робітничій лікарні, Охматдиті, виробничо-медичному інституті, рентгенорадіологічному та онкологічному інституті, НДІ клінічної медицини; викладаючи на Вищих жіночих курсах.

У 1927р. розпочинається діяльність О.Смирнової-Замкової в Академії наук УРСР, де вона працювала до кінця життя – зокрема, в  Інституті клінічної фізіології, в якому від 1953р. завідувала лабораторією.

Професор-патологоанатом, доктор медичних наук, член-кореспондент АН УРСР  О.Смирнова-Замкова присвятила свої наукові праці патанатомії променевої та інфекційних хвороб, походженню пухлин. Створила вчення про систему внутрішнього середовища органів і тканин.

Займалася вчена і громадською діяльністю: поспіль п’ять скликань була депутатом Київської міської ради.

Померла О. І. Смирнова-Замкова 22 вересня 1962 р. Похована на Байковому цвинтарі  у м. Києві.

Олена Бондаренко

Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

27 січня

Інші дати
Олекса Тихий
(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Розгорнути
Народився Павло Чубинський
(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!
Розгорнути
Народився Архип Куїнджі
(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».
Розгорнути
Народився Павло Тичина
(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)
Розгорнути
Народився Іван Гончар
(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)
Розгорнути