Юрій Липа був чи не першим з-поміж українських ідеологів, хто ввжав єдино можливим для України  європейський шлях розвитку.

 Ім’я Юрія Липи в шерегу визначних ідеологів українського націоналізму стоїть поруч з іменами Дмитра Донцова, Миколи Міхновського, Степана Бандери.

У своїх історико-філософських працях «Українська доба», «Українська раса», славетній геополітичній трилогії «Призначення України» Липа визначив місію та обгрунтував геополітичну концепцію України, окреслив шляхи майбутнього розвитку України як держави та українців як великої нації.

Письменник, лікар, філософ, громадський діяч, мислитель-геополітик, — Юрій Липа залишив яскравий слід в українській історії.

Юрій Іванович Липа народився 5 травня 1900 р. в Одесі. Батько Юрія — відомий український письменник, лікар, політик-самостійник – був комісаром Одеси за Центральної Ради, міністром культів і віросповідань Директорії УНР, міністром здоров’я в Уряді УНР у екзилі.

Юрко навчався в одеській гімназійї №4, затим у Новоросійському (Одеському) університеті.

У 17 років редагував часопис «Вісник Одеси», написав свої перші брошури: «Союз визволення України», «Королівство Київське за проектом Бісмарка», «Носіть свої відзнаки», «Гетьман Іван Мазепа», (були надруковані у видавництві «Народний стяг», заснованому Липою-старшим). Перед загрозою більшовицького перевороту юнак вступає до Гайдамацької дивізії, стає козаком першого пластунського куреня та заступником командира одеської «Січі», бере участь у боях 1918 р. з більшовиками на одеських вулицях.

У 1920-22 рр. Ю.Липа перебував у таборі для інтернованих військових Армії УНР та УГА у Тарнові. 1922 р. вступив на медичний факультет Познанського університету (Польща). Друкувався в часописі «Літературно-науковий вісник». Вже перша поетична збірка Юрія Липи — «Світлість» (1925 р.) — була високо поцінована і читачами, й літераторами та літературними критиками. Відомий письменник Євген Маланюк, зокрема, зазначив, що світові явилася українська зірка, «якій подібної досі не було».

1929 р. Юрій Липа закінчив Вищу школу політичних наук при Варшавському університеті. Тоді ж створив літературну групу «Танк», до якої входили, серед інших, Є. Маланюк, Н. Лівицька-Холодна. О. Теліга.

1933 р. Липа ініціює створення літературної групи «Варяг» та журналу «Ми» (існували до 1939 р.).

Вдосконалює медичну освіту в Лондоні. 1940 р. у Варшаві, разом із професорами В.Щербаківським, В. Садовським, І. Шовгеновим (батьком Олени Теліги) Л.Биковським створює Український Чорноморський Інститут — наукову установу для дослідження політичних і економічних проблем, які мають постати у майбутньому перед незалежною Україною, та Український Океанічний і Український Суходоловий інститути. Протягом двох років науковці видали понад 40 праць.

Поетичний дар Ю. Липи щедро розкрився у збірках «Суворість», «Вірую». Найповніше вірші та поеми видані окремою книгою «Поезія» вже по смерті автора (1967 р., Торонто).

У літературознавчих статтях «Розмова з порожнечею», «Розмова з минулим», «Провідництво письменства», «Сіре, жовте і червоне» та інших, збірці есе «Бій за українську літературу» Ю. Липа дав глибоку оцінку українській літературі, запропонував своє бачення її розвитку, окреслив цілі й завдання, що неодмінно постануть перед нею в незалежній Україні.

1934 р. у Варшаві вийшов друком роман Ю.Липи «Козаки в Московії». 1936 р. – тритомник новел «Нотатник», присвячених українським національно-визвольним змаганням 1917—1921 рр.

Того ж року з’являються праці «Українська доба» та «Українська раса», в яких глибоко проаналізовані європейські політичні доктрини XX століття.

Як геніальний теоретик української геополітики Юрій Липа виявив себе в трилогії «Призначення України» (1938), «Чорноморська доктрина» (1940) та «Розподіл Росії» (1941).

Юрій Липа безмежно вірив у велике майбуття України, її духовну міць. Не сприймав «хуторянства», «шароварництва» як виявів провінційності. Був заледве не першим з-поміж українських теоретиків-ідеологів, хто сповідував європейський шлях розвитку України.

Варто також згадати, що Липа, талановитий лікар, був автором фахових книг «Ліки під ногами», «Фітотерапія», «Цілющі рослини в давній і сучасній медицині». У воєнні часи ці та інші медичні книги Ю.Липи стали неабиякою допомогою медикам.

1943 р. польська Армія Крайова висуває Ю.Липі ультиматум із вимогою покинути терени Польщі. Разом з дружиною, художницею Галиною Захарясевич, із якою взяв шлюб 1937 р., та доньками Іванною й Мартою, він переїздить на Львівщину, до Яворова. Бере активну участь в українському повстанському русі: організовує курси медиків для УПА та проводить на них навчання; пише тексти листівок і відозв до мешканців краю. Із липня 1944 р. — інструктор Старшинської школи УПА в Карпатах.

Авторитет Юрія Липи як політика та ідеолога-державника був настільки високим, що його постаттю зацікавилося вище керівництво нацистської Німеччини: 1943 р. Липі, за наказом Гітлера, пропонують очолити маріонетковий український уряд. Він цю пропозицію відкидає й дивом лишається живим.

Вирватися живим із пазурів НКВД патріотові не вдалося. 19 серпня 1944 р. під будинок, де мешкала родина Лип, під’їхало бричкою четверо офіцерів-енкаведистів. Юрію було сказано збиратися, взяти з собою медичні інструменти. Дружині — під «честноє фіцерскоє слово» — було обіцяно, що чоловік повернеться за дві-три години. Однак більше його серед живих не бачили. Юрій Іванович Липа помер на світанку 20 серпня 1944 р. в с.Шутова, після дводобового жахливого катування.

21 серпня дружина знайшла понівечене тіло чоловіка. Як ховали Юрія Липу, й досі в с. Бунів старші переповідають молодшим. Труну несли дівчата – чоловіків, окрім геть стареньких, не було. Священик злякався служити панахиду, то люди відслужили самі. (Хреста над могилою за часів «совітів» постійно нищили, але люди знали й так, хто на цьому місці спочиває. Вночі з 31 жовтня на 1 листопада 1989 р. над могилою постали хрест і синьо-жовтий прапор).

За кілька днів після похорону вдова Юрія Липи та донька Іванна загинули від рук енкаведистів. Півторарічну Марту врятували і виростили добрі люди, дівчина довго не знала, хто її справжні батьки…

Нині на плиті над могилою великого українця Юрія Липи – напис-цитата з його віршів: «Одне святе є в світі — кров людей хоробрих. Одні живуть могили — вірних Батьківщині!»

Олена Бондаренко, Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»