«Сім’я – це те первинне середовище, де людина повинна вчитися творити добро».
В.Сухомлинський
У вересні 1993 р. Генеральна асамблея ООН ухвалила резолюцію, якою запровадила Міжнародний день сім'ї, що відзначається щороку 15 травня.
Його головне призначення — привернути увагу влади, суспільства до забезпечення і дотримання прав сім’ї, пильніше придивитися до проблем родини, докласти зусиль до їхнього вирішення.
А ще – спонукати кожну людину до роздумів про значення родини в її житті…
Зажди індикатором цивілізованості держави було її ставлення до сім’ї, становище родини в суспільстві, її значення для суспільного розвитку.
Саме з родини починається життя людини, її формування як особистості, громадянина. Це той осередок, де людина має почуватися захищено, відчувати любов і підтримку.
У Загальній декларації прав людини є окремий розділ, у якому виокремлені право людини на створення сім’ї та право сім’ї на захист з боку держави:
«Чоловіки та жінки, які досягли повноліття, мають право, без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії, одружуватися і створювати сім’ю. Вони користуються однаковими правами щодо вступу до шлюбу, перебування в шлюбі та під час розірвання шлюбу.
Шлюб може укладатися тільки за умови вільної та повної згоди двох сторін, які вступають до шлюбу.
Сім’я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства та держави».
Необхдність декларування цих, здавалося би, очевидних прав виникла у зв’язку з тим, що саме стосовно сім’ї завжди чинилося насильство у тоталітарних державах. Бо саме сім’я – осердя збереження традицій, родинної пам’яті, людської гідності, моралі, виховання. Скажімо, радянський режим активно втручався в сім’ю через різноманітні (комсомольські, компартійні) організації. А також — насаджував і навіть героїзував поведінкові моделі , що вважалися в цивілізованому суспільстві неморальними, ганебними: доноси на членів родини, зрадництво, публічну відмову від батьків чи інших найближчих, якщо їх режим затаврував як «ворогів». Розрахунок простий: без підтримки родини людина почувається беззахисною, безпорадною, стає покірним «пішаком», «гвинтиком», із якого держава може «ліпити» що завгодно.
Необхідність формування в сучасних умовах внутрішньо вільної, самостійної особистості вкотре породжує дискусію: хто «головніший» у її становленні – родина чи, скажімо, садочок, школа?
Ще видатний педагог Г.Песталоцці зазначав: «Сім’я- істинний орган виховання». Саме через повсякденне життя у сім’ї формуються ідеали та цінності людини, її ставлення до світу, інших людей, самої себе. Від родини залежить, якою виросте людина – доброю, милосердною, співчутливою – чи жорстокою, цинічною, байдужою.
Досвідчені педагоги радять:
— Розумна батьківська любов базується на взаємній довірі. Від батьків та інших старших у родині залежить, чи звертатиметься дитина, а в майбутньому – і доросла людина зі своїми переживаннями, проблемами, радощами, негараздами саме до родини,чи почуватиметься самотньою, ніким не зрозумілою,а отже, шукатиме розуміння і підтримки в іншому, далеко не завжди доброму, товаристві.
-Ніколи не будьте байдужими до справ дитини, її переживань.
-Не намагайтеся задовольняти всі забаганки дитини. Ви плекаєте в ній егоїста, а це згодом окошиться на ваших стосунках.
-Не будьте з дитиною занадто суворими. Вона не повинна відчувати страху перед вами. Інакше ви власноруч копаєте прірву між вами і дитиною.
Тож нехай зігріває вас найтепліше у світі – ваша сім’я.
«Рідна країна»
