Петро Іванович Демчук народився в с.Городенка на Станіславівщині (нині Івано-Франківська область).
У 15 років вступив до лав Українських Січових Стрільців. На початку листопада 1918-го був прийнятий на службу до Української Галицької Армії. Двічі потрапляв у польський полон і двічі рятувався втечею.
1924р. П.Демчук закінчив австрійський університет. Під час навчання захопився лівими ідеями, тож коли за рік повернувся до України, оселився у більшовицькому Харкові.
Навчався в Інституті марксизму-ленінізму, працював на кафедрі філософії. Друкував наукові статті в журналах «Гарт», «Червоний фронт». Найвідоміші праці – «Нариси про сучасний стан німецької філософії», «До філософії сучасної соціал-демократії», «Шевченко і його вчителі філософії», «Філософська мудрість сучасної буржуазії (До характеристики філософської школи Кайзерлінга)», «Проблема випадковості». В останній П.Демчук приділив значну увагу історії зарубіжних філософської і наукової думки від античності до першої третини ХХ ст...
Загалом філософська думка Німеччини, її дослідження німецькими вченими, насамперед істориками філософії та філософами культури, були чи не головним пріоритетом наукових пошуків вченого.
У травні 1933р. агенти НКВС заарештували П.Демчука за звинуваченням в «українському націонал-фашизмі». Був засуджений до 5 років виправних таборів.
Восени 1937р. вирок було переглянуто. Петра Демчука засудили до розстрілу і стратили 3 листопада 1937р. в урочищі Сандармох разом з багатьма іншими українськими інтелігентами.
Реабілітований у часи хрущовської «відлиги».
«Рідна країна»
