uk.wikipedia.org
«Ми любимо одне одного, у нас тепер одна душа, але любов до України і спільна праця на користь їй ще дужче з'єднають нас і дадуть силу перемогти все…»
З листа Марії Гладиліної
до нареченого – Бориса Грінченка
Українська
письменниця і перекладачка Марія Грінченко відома, окрім своєї творчості, ще й
тим, що була дружиною, однодумицею й помічницею Бориса Грінченка – знаного
письменника, етнографа і лексикографа, автора перших підручників з української
мови та упорядника 4-томного «Словаря української мови».
Марія Миколаївна Грінченко (в дівоцтві Гладиліна) народилася
у м. Богодухові (нині Харківська область).
Закінчила місцеву земську прогімназію. Вчителювала в
народних школах Богодухівщини, Катеринославщини, Луганщини.
10 лютого 1884 р. Марія Гладиліна вийшла заміж за Бориса
Грінченка.
У 1894–1902 р.р. мешкала з родиною – чоловіком та донькою
Настею — в Чернігові. Була Борисовою «правою рукою», допомагала йому у
видавничій роботі, опрацюванні фольклорного матеріалу, впорядковувала колекції
документів та гравюр, систематизувала бібліотеку Музею українських
старожитностей В.Тарновського.
Від 1902 р. Марія Грінченко мешкала у Києві. Брала участь в укладанні «Словаря
української мови» Б.Грінченка. Була
однією з засновників товариства
«Просвіта»: розробляла Статут «Просвіти», а потім працювала у видавничій
комісії Товариства.
Донька Грінченків, Анастасія, була активісткою
українського національного руху, вступила до Революційної української партії,
спілкувалася з І.Франком, доправляла з
Галичини нелегальну літературу. Разом зі своїм нареченим Настя брала участьу
збройних виступах 1905 р. була заарештована та
кв’язнена.
В тюрмі молода жінка захворіла на
сухоти. Й жовтня 1908 р. Анастасія Грінченко померла. Невдовзі помер маленький
синок Насті. 1910р. залишив земний світ і Борис Грінченко. Марія Миколаївна
лишилася зовсім самотньою.
Втім не склала руки, продовжила чоловікову справу,
зокрема – займалася видавничою діяльністю.
Від 1919 р. М.Грінченко входила до складу Постійної комісії
зі складання словника живої української мови Всеукраїнської академії наук.
Марія Грінченко передала до ВУАН як дарунок бібліотеку
свого чоловіка. Про обсяги книгозбірні говорить, наприклад, те, що лише каталог
до неї, котрий Марія Миколаївна складала власноруч, становить два томи.
Літературну діяльність письменниця почала 1884 р... Її вірші
друкувалися в періодичних виданнях «Зоря», «Дзвінок», «Правда». До оригінальних творів Марії
Грінченко (псевдоніми — М. Загірня, М.Чайченко, М.Доленко ) належать оповідання «Орлеанська дівчина Жанна Д’Арк»; «Під землею: Оповідання про шахти»; «
Мудрий учитель: Оповідання про Сократа»; «Чередник і дівчина» та багато інших.
Окрім того – цікаві розвідки: «Гетьман Петро Сагайдачний»; «Про одружіння на
Вкраїні в давнішні часи»; «Як визволилися Північні Американські Штати»; «Який був лад в Афинській
державі»; «Про виборче право»; «Про
державний лад у всяких народів» тощо.
Стала відомою М.М.Грінченко і як перекладачка. Зокрема,
серед її талановитих перекладів: «Нора» Г.Ібсена; «Казки Андерсенові: У 2 кн.»;
«Дядькова Томова Хата» Г. Бічер-Стоу; твори К. Ґольдоні, А.Доде, Л. Толстого,
І. Тургенєва.
М.Грінченко — авторка бібліографічних праць про О.Марковича,
Л. Глібова (спільно з Б. Грінченком); спогадів про І. Нечуя-Левицького, І.
Франка, В.Самійленка, Дж. Стефенсона та інших відомих літераторів.
М.М.Грінченко була також співавторкою перших українських
підручників: «Рідне слово. Українська читанка»; «Наша рідна мова. Читанка перша» та «Наша рідна мова. Читанка друга».
В неділю, 15 липня 1928 р., у Києві, близько 12-ї години
опівдні, Марія Грінченко вийшла в садок біля будинку на вул.Кудрявській, 9, де
мешкала самотою. Коли присіла на лаву, їй несподівано принесли якогось листа.
Прочитавши, дуже стурбувалася, повернулася до оселі.
Увечері не відчинила сусідам, що прийшли навідатися. Тоді
й з’ясувалося,
що письменниця померла…
Підготувала Олена Бондаренко,
Громадський рух
Миколи Томенка «Рідна країна»
