Поразка – це наука. Ніяка перемога так не вчить.
Ліна Костенко
У народі 7-ме червня називали Івановим днем (цей день – одне з п’яти свят, що відзначаються протягом року на честь Іоанна Хрестителя) і підмічали, що з цього часу починаються сильні роси, які віщують гарний врожай. Однак лікуватися ними вже заборонялося. У народі про цей день говорили: «З Іванового дня пішли шкідливі (медяні) роси, які приносять рослинам хвороби». 7 червня часто гримить грім.
За церковним календарем 7 червня вшановують Третє знайдення голови Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна. Також цього дня згадують священномученика Ферапонта, єпископа Кіпрського.
Іменинники 7 червня:
Іван, Федір, Інокентій, Ферапонт.
7 червня народились:
1827 – Георгій Андрузький – український громадський діяч, поет. Член Кирило-Мефодіївського товариства (1846).
1926 – Анатолій Базилевич – український графік. Ілюстрував народні казки, «Пана Халявського» Г. Квітки-Основ’яненка, «Енеїду» і «Наталку-Полтавку» І. Котляревського, твори І. Франка, Марка Вовчка, С. Руданського та ін. Народний художник України.
1930 – Іван Кандиба – український правозахисник, член-засновник Української Гельсінської групи.
Події 7 червня:
1919 – у Нью-Йорку вперше проведені письмові тести для одержання посвідчення водія.
1920 – уряд Української Народної Республіки переїхав з Вінниці до Жмеринки.
1929 – згідно з Латеранськими угодами, в центрі Риму утворено суверенну державу Ватикан.
1991 – Верховна Рада України прийняла рішення про перепідпорядкування Україні союзних підприємств на території республіки.
Чи знаєте ви що:
Український віночок ще з діда-прадіда вважався дівочим оберегом.
Здавна українки ставилися до цього атрибуту надзвичайно відповідально, знали, що це не просто прикраса, сплетена з абияких квітів, а своєрідний оберіг від «дурного ока» та злих чар, він і болі знімає, і волосся береже. Плетіння віночка – то ціла наука, яка раніше передавалася з покоління в покоління: треба ж було дівчині знати, як і коли квіти збирати, як вплітати та яке зілля з яким поєднувати, як «почаклувати» над квітами, щоб вони довше були свіжими, бо зів’ялий вінок – не на добро.
Кожна рослина у вінку мала своє значення, а правильне поєднання квітів несло в собі певну символічну функцію. Мальва, калина, безсмертник, деревій, незабудка, чорнобривці, барвінок, любисток, волошка, ромашка, червоний мак, хміль – це 12 основних квіток в українському віночку, хоча і соняшник додавали, півонію й ружу, м’яту і материнку, польовий дзвіночок і лілею, вишневий і яблуневий цвіт тощо. Що ж символізує та чи інша квітка? Приміром, мальва – віру, надію та любов до Батьківщини; ромашка – кохання, ніжність і вірність; любисток і волошка у віночку – символ людяності та вірності; барвінок – життя та безсмертя душі людської; калина – то дівоча врода, а хміль – гнучкість і розум; безсмертник – здоров’я; деревій – нескореність. Також вплітали у вінок зілля та листя (полин, буркун, листя дуба), але категорично заборонялось додавати папороть, дурман, вовчі ягоди – «нечисте», як вважалось у народі, зілля.
Віночок із любистку, чебрецю та м’яти опускають у першу купіль новонародженої дитини. Україночки уже з трирічного віку починали носити віночки: на Спаса вперше мама прикрашала голівку донечки віночком із барвінку, чорнобривців, незабудки та ромашки. Чотирирічній дівчинці доплітався у віночок безсмертник, листочки яблуні та багна, а шестирічній – мак і волошку. Підростала дитина – додавалось у віночок кілька квіточок, і так аж до заміжжя могла хизуватися дівка цією прикрасою на голові, допоки свекруха, вже як молодиці, не пов’яже їй хустку, а весільний вінок зберігала мати нареченої разом із віночком, що його клали на голову дівчинки під час хрещення.
Ніколи, за жодних обставин, не передавали в чужі руки «хрещені», «дівоцькі», «весільні», «купальські», «русальні», «жниварські» вінки дівчини, на них не ворожили «на долю». А всього, як стверджують етнографи, в Україні налічують понад 77 видів вікових, магічних, ритуальних, звичаєвих вінків (вінок кохання, різдвяний, вінок відданості, вінок надії, вінок розлуки, чернечий тощо).
Український вінок неодмінно прикрашений різнокольоровими стрічками, що прикривають дівочі коси, захищаючи волосся від чужого ока. В’язати їх слід дуже акуратно, бо сором тій дівчині, у якої стрічки пов’язані недбало або не за порядком, якого обов’язково дотримувались. Кожен колір (загалом 12) стрічки, як і квітів, також має символічне значення, наприклад, коричневий – земля-годувальниця; голубий та синій – небо і вода; жовтий і помаранчевий – сонце і хліб; зелений – краса і молодість. (За матеріалами сайту http://www.razom.media)
«Рідна країна»
