chrome firefox opera safari iexplorer

1 липня – 130 років від дня народження Юліана Налисника, одного з перших українських дипломатів

02 липня 2020 о 13:14

Військовий, дипломат, адвокат, громадський діяч, —  Юліан Налисник народився 1890р. в с.Красна (повіт Кросно, Лемківщина, нині територія Польщі).

 Його батько, Микола Налисник, протягом 35 років був управителем народної школи в рідному селі. Цю початкову школу й закінчив Юліан. Затим вступив до української гімназії в Перемишлі.  На канікули приїхав свідомим українцем. Тож батько – «старорусин», аби перевиховати сина,  віддав його до польської гімназії в Новому Санчі. Втім непокірний юнак її покинув і продовжив  навчання у 5 класі Львівської української академічної гімназії.  Закінчивши гімназію, вступив на правничий факультет Львівського університету.

Коли почалася Перша світова війна, Юліан у серпні 1914р. записався до війська Січових Стрільців. 30 вересня 1916р. під  Потуторами, неподалік Бережан, потрапив до російського полону. Був доправлений до Ялуторовська, що в Сибіру.

Наприкінці  1917р. Юліан Налисник втік із таборів. Дістався Києва. Почав працювати чиновником у міністерстві закордонних справ УНР. Коли міністр О.Шульгин організував посольство УНР у Болгарії, Ю.Налисник дістав призначення до Софії: у якості аташе  виконував доручення українського уряду в  Центральній Європі; редагував щомісячник  «Українсько-болгарський огляд» (болгарською мовою).

Після замирення Польщі з більшовицькою Росією Юліан Налисник повернувся до Галичини. Закінчив у Кракові правничі курси, зайнявся адвокатською практикою в Кросно, а 1931р. відкрив адвокатську контору в містечку Дукля. У рідному селі Красна створював Український народний дім і брав безпосередню участь у зведенні споруди Українського дому (попри спротив польської влади, розпочату справу завершив). Також організував товариство «Сільський господар».

На початку 1939р. староство Красної  угледіло в існуванні Українського дому «небезпеку польським інтересам» і передало його майно під оруду управителя початкової школи Ковальського. Адвокат Ю.Налисник оскаржив таке рішення у Найвищому адміністративному трибуналі у Варшаві. Суд мав розглядати справу восени. Та на заваді стала Друга світова.

 2 вересня 1939р. Юліана Налисника за українську громадську діяльність заарештували польські органи безпеки. Мали етапувати до відомого табору в Березі Картузькій. Але до цього не дійшло: поляки відступили з Кросно, і 7 вересня доктор Ю.Налисник вийшов на волю.

Під час німецької окупації Ю.Налисник працював у рідному краї, захищаючи як правник своїх земляків. Знайшлися «доброзичливці», котрі про цю його роботу писали доноси до гестапо. У червні 1942р., зокрема, надійшов донос, де йшлося про те, що адвокат співпрацює з УПА  та підбурює місцевих мешканців проти німців. Ю.Налисника заарештували й засудили до розстрілу. З допомогою дружини Наталі та друзів дивом врятувався. 

31 липня 1944р. Юліан Налисник дістався Зальцбурга (Австрія). Створив  Український Комітет, який опікувався втікачами з підрадянської України, допомагав їхній адаптації за кордоном.

У грудні 1949р. доктор Ю.Налисник переїхав з родиною до Нью-Йорка. Відновив діяльність Організації  Оборони Лемківщини (створена 1936р., припинила роботу під час Другої світової війни) та впродовж 10 років її очолював.  ООЛ надавала різнобічну допомогу новоприбулим  емігрантам з Лемківщини. Також доктор Налисник входив до складу Головної ради Братства УСС, правління «Товариства українських правників».

Помер 22 квітня 1960р. в Нью-Йорку.

Ю.М.Налисник залишив цінні щоденникові записи та спогади: «Перше міністерство закордонних справ України та перше посольство України в Болгарії»; «Робота не пішла намарне: перше посольство УНР у Болгарії». 

Підготувала Олена Бондаренко,

Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

7 серпня

Інші дати
Народився Пантелеймон Куліш
(1819, смт. Вороніж, Сумська область - 1897) - український письменник, драматург, фольклорист, етнограф, перекладач, критик, редактор, видавець. Автор першого україномовного історичного роману «Чорна рада».
«… единственные во всем мире по своему поэтическому достоинству малороссийские песни, вспомните дивную историю Малороссии, эту поэму-историю, которая как героическая песня легла на скрижалях мира – и вы не можете не призадуматься над судьбой этого необыкновенного народа, который явился чудесным образом, как роскошный цветок посреди враждебных для него стихий…» (Пантелеймон Куліш)
Розгорнути