Без згоди та спільної любові народжується в домі постійна пожежа смутку й печалі, а втіха не приноситься.
Петро Могила

У дохристиянські часи 8–9 вересня вшановували богинь Рожаниць – дарувальниць життя, покровительок долі, плодючості, що мали таємний зв’язок із зірками. На їх честь жерці приносили жертви у вигляді хліба, меду, сиру та куті.

За народним календарем 8 вересня назвали Вівсяниця. Цей день вважався святом вівса, бо у цей час закінчували його прибирати. З останнього снопа робили дідуха і заносили до хати, прибирали кетягами горобини та різнокольоровими стрічками і залишали стояти до наступного року. Традиційно цього дня готували вівсяні киселі та млинці з вівсяної муки.

Продовжували збирати гриби і починали заготівлю горобини і калини. Ці ягоди були надзвичайно корисними, особливо, під час лікування застуди.

Щодо погоди, то підмічали: якщо ранок похмурий та холодний, то і зима буде рання та сувора. На Вівсяницю не опало листя дуба – буде сувора зима.

За церковним календарем 8 вересня відзначають Стрітення Вишгородської (Володимирської) ікони Пресвятої Богородиці та вшановують мучеників Адріана і Наталію; преподобного Адріана Ондрусівського.

Іменинники 8 вересня:

Адріан, Наталія.

8 вересня народились:

1898 – Наталія Ужвій – українська акторка театру та кіно. Народна артистка СРСР, лауреат Державної премії ім. Т.Шевченка. В її репертуарі близько 213 ролей у театрі та 20 у кінофільмах («Назар Стодоля», «Кармелюк», «Тарас Шевченко», «Украдене щастя», «Українська рапсодія»).

1931 – Олександр Івахненко – український художник, заслужений діяч мистецтв України. Автор перших поштових марок незалежної України.

8 вересня відзначають:

• День танкіста.
• День працівників газової, нафтової та нафтопереробної промисловості України.
• День пам’яті жертв фашизму.
• Міжнародний день солідарності журналістів.

 

• Міжнародний день грамотності.

Події 8 вересня:

1514 – у битві під Оршею московська армія була розбита русько-литовськими військами під проводом князя Костянтина Острозького.

1954 – у Харкові споруджено телецентр – другий в УРСР.

1989 – у Києві відкрився установчий (I Всеукраїнський) з’їзд Народного Руху України за перебудову.

1991 – у Києві зареєстрована найвища температура повітря 32°C для цього дня року.

1993 – створено Всесвітню організацію міст культурної спадщини ЮНЕСКО. Відзначається як День солідарності міст Світової культурної спадщини.

2005 – Президент України Віктор Ющенко своїми указами відправив у відставку уряд Юлії Тимошенко, а також звільнив із займаних посад секретаря Ради національної безпеки і оборони України Петра Порошенка, голову СБУ Олександра Турчинова, президента Національної телекомпанії України Тараса Стецьківа та голову Державної митної служби Володимира Скомаровського. Того ж дня В. Ющенко призначив виконувачем обов’язків прем’єр-міністра України Юрія Єханурова.

Чи знаєте ви, що:

Наталія Ужвій не мріяла стати професійною актрисою! Тільки інтуїція та далекоглядність одного з керівників Золотоніського відділу наросвіти Івана Леонтійовича Мойси (пізніше відомого українського прозаїка Івана Ле), що часто бував на виставах аматорського театру, дали поштовх до подальшої акторської долі Наталі Михайлівни.

Саме Іван Леонтійович дав талановитій дівчині офіційне направлення до «інструкторсько-режисерських курсів» у Київ. Але ніяких курсів у Києві не було, і вона попрямувала до Першого українського театру ім. Т. Шевченка. Там Ужвій зустріла актрису Ірину Стешенко (онуку М. Старицького), яка згодом познайомила Наталку з Іваном Олександровичем Мар’яненком. І вона склала іспит. Вже за рік мала маленькі ролі у спектаклях.

«Шевченківці» були прописані в Києві, а насправді жили «на колесах». Їхні вистави відбувалися по всій Україні. Група акторів, а серед них і Наталія Ужвій, затрималася в Одесі, щоб заснувати Державний театр української драми.

«До відкриття ми готували виставу «Полум’ярі», яку модерно поставив Борис Глаголін. Мені випала головна роль, і я, щоб вразити глядача, придбала в комісійному для своєї героїні хутро з лисиці, японський халат з драконами і величезну брошку зі штучними самоцвітами. Дуже хотілося сподобатися публіці. Прем’єра пройшла з великим успіхом. На ній був присутній сам автор – нарком освіти Російської Федерації Анатолій Луначарський... Це був буквально шалений сезон, що не вистава, то «бум», і який! Мені сказали одесити: «Вам ми даємо паспорт, ви такі да – артистка». Як мені вистачило сили, головне глузду, не здуріти?! (Зі спогадів Н. Ужвій)

«Рідна країна»