chrome firefox opera safari iexplorer

13 листопада — 151 рік від дня народження видатного українського вченого-медика Олександра Черняхівського

13 листопада 2020 о 07:25
prostir.museum

   Восени 1929р.
п’ятьох лікарів, викладачів Київського медичного інституту, заарештувало ОГПУ у
«справі Спілки визволення України». 
Одному з арештантів – найстаршому – щойно виповнилося 60 років. Це був
завідувач кафедрою гістології та ембріології професор  Олександр Черняхівський.   

   З-поміж цих
п’ятьох, як і взагалі з-поміж більшості «учасників» сфабрикованої справи, лише
Черняхівському вдалося «втекти» від розстрілу чи загибелі в таборах. Йому
дозволили померти у душевних і тілесних муках на волі. 

О.Черняхівський  був вченим найвищого європейського рівня,
знаменитістю у світових  наукових колах.
Під час обшуку в нього виявили праці нобеліата,творця нейробіології Сантьяго  Рамона-і-Кахаля з дарчими написами. І ці книги,
й праці самого професора Черняхівського зникли без сліду. А в Київському державному
архіві дивним чином «загубилися» всі документи, що мали стосунок до  життя і діяльності  науковця. 

Це був час, коли Великий Терор лише  проходив репетицію, а тодішні владці ще
намагалися «зберегти обличчя» перед західним світом. Тож ученого зі світовим
ім’ям та його дружину, Людмилу Старицьку- Черняхівську, доньку видатного
українського драматурга, засудили «тільки» до п’яти років, і то заслання, й то
не у снігах Воркути, а в Донецьку (на той час – Сталіно). Ще й  дозволили працювати за фахом: у новопосталому
медінституті дали змогу   створювати кафедру гістології. Щоб
згодом    знищити всю родину…  

  Олександр Григорович Черняхівський народився у 1869 р. в
с.Мазепинцях Васильківського повіту Київської
губернії, в родині парафіяльного священика. 

 Троє братів
Черняхівських були надзвичано обдарованими, а батько спромігся дати синам добру
освіту. Тож Михайло та Євген стали відомими хірургами, а Олександр досягнув
висот у теоретичній медицині.  

1893р. О.Черняхівський закінчив медичний факультет Свято-Володимирського
університету.  Починаючи з 1894р.,
викладає у Київському Університеті, затим – у Медінституті; працює лікарем-неврологом
у київському військовому шпиталі. 

1910 р. з’явилася перша з 
численних праць  Черняхівського у
царині нейробіології – стаття про мультиядерні нейрони, сигналізатори болю та
запального процесу. Це був прорив у медичній науці. Саме зв подібні розробки
іспанський вчений С.Рамон -і-Кахаль отримав Нобелівську премію.  

Від 1918 р.  О.Г.Черняхівський — професор кафедри
гістології, за шість років  – керівник цієї
кафедри. 

    Потім були вже  згадувані арешт, заслання до Сталіно, робота
в місцевому медінституті. Звідси 1934р. О.Г.Черняхівський вийшлов на пенсію.
Подружжя повернулося до Києва. Зусиллями президента АН УРСР О.Богомольця
«неблагонадійного» професора приймають на роботу в Інститут клінічної
фізіології.   

Це був короткий час наукової праці й улюбленого заняття
перекладами: Г.Гайне, Ф.Шіллер… Час дуже відносного затишшя – перед
бурею... О.Г.Черняхівський, змучений, вибитий з колії трагічними подіями в
родині, помер у Києві 22 грудня 1939р. 

   Доля, що
спіткала рідних великого вченого – дружину та доньку —  справді страшна.    Мученицькою
смертю загинула донька – поетесв Вероніка Черняхівська. 1929р. її, як і батьків,
заарештували у «справі СВУ», але невдовзі звільнили.  А на початку січня 1938-го заарештували знову.
Внаслідок звірячих катувань у Лук’янівській в’язниці жінка збожеволіла. 22
вересня 1938р. Вероніку Черняхівську за обвинуваченням у «шпигунстві на користь
Німеччини» засудили до страти.Вирок виконано того ж самого дня. Батькам збрехали,
що доньку заслано до Сибіру, й 72-річна Людмила Михайлівна посеред лютої сибірської
зими шукала доньку в таборах…

 Саму Людмилу
Старицьку-Черняхівську, письменницю, перекладачку, драматурга, членкиню  Української Центральної Ради -  заарештовували тричі. Востаннє — 20 липня
1941р., коли під Києвом вже тривали бої. Тоді до оселі Людмили Михайлівни
вдерлися енкаведисти, вчинили трус, відібрали паспорт і архів листувань. Потім
Людмилу та її сестру Оксану Стешенко 
вантажівкою доправили до Харкова. Засудили за обвинуваченням у
«антирадянській діяльності», й у  «телячому»
вагоні повезли до Казахстану, відбувати строк. Дорогою 73-річна Л.М.Старицька-Черняхівська
 померла. Ні дата її смерті, ні місце
поховання невідомі. 

   На плиті над
могилою великого українського вченого О.Г.Черняхівського на Байковому кладовищі
викарбувані, на прохання дружини, її слова: «Радість,щастя, життя моє…» 

Підготувала Олена Бондаренко

2 жовтня

Інші дати
2 жовтня відзначають:
  • Міжнародний день соціального педагога.
  • Міжнародний день ненасильства.
Розгорнути
Богдан Стельмах 
1943 – український поет. Його вірші «Перший сніг», «Пшеничне перевесло», «Колиска вітру», «Запроси мене у сни», «Тільки раз цвіте любов» з музикою Івасюка й Білозіра стали загальнонаціональними шлягерами у виконанні гуртів Ватра, Океан Ельзи та Плач Єремії, виконавців Руслани й Олександра Пономарьова, Софії Ротару і Василя Зінкевича.
Розгорнути
Михайло Жук
1883 – український живописець, майстер станкової грамоти та кераміки. Автор робіт «Дівчина в кріслі», «Гуцул», «Портрет батька», хрестоматійних портретів М. Вороного, Г Нарбута, О. Мурашка.
Розгорнути
Михайло Іванов
1871 – український учений-тваринник, педагог, засновник експериментальних зоотехнічних станцій у заповіднику Асканія-Нова.
Розгорнути
Народився Йосип Бокшай
(1891, с. Кобилецька Поляна Закарпатської області. - 1975) - український живописець, майстер пейзажу. Спільно з А. Ерделі вперше на Закарпатті організував художню школу. Автор картин "Озеро в горах", "Синевир", "Полонина Рівна", "Зустріч на полонині"
Розгорнути
Народився Денис Січинський
(1865 - 1909) – композитор і хоровий диригент, перший професор музики у Галичині, музично-громадський діяч, педагог.
Розгорнути
Народився Іван Багряний
(1907 – 1963), український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч. Автор романів «Сад Гетсиманський», «Тигролови», поеми «Гуляй-Поле». Лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка (посмертно).
«Перейшов усі світи я — Є прекрасних мов багато, Але п е р ш о ю, як Мати, Серед мов одна лиш ти є. Ти велична і проста. Ти стара і вічно нова. Ти могутня, р і д н а м о в о ! Мово — пісня колискова. Мова — м а т е р і у с т а.» («Рідна Мова», 1937)
Розгорнути