chrome firefox opera safari iexplorer

4 грудня: Введення, або «Третя Пречиста»

04 грудня 2020 о 07:30

У Євангелії про цю подію — Введення в храм Пресвятої Богородиці – нічого не говориться. Як і свято Різдва Богородиці (Друга Пречиста) та Успіння Божої Матері (Перша Пречиста), воно засноване на церковних традиціях та на апокрифах, тобто книгах і  творах, які не увійшли до біблійного канону й не визнані офіційно священними.

За цими джерелами, батьки Діви Марії -  Йоаким та Анна – довго залишаючись бездітними, взяли обітницю, за якою в разі, коли народиться дитина, вони віддадуть її до Єрусалимського храму, служити Господу. Молитви батьків були почуті – Бог дав їм дівчинку.

Трирічною Марію привели до храму та передали першосвященикові Захарії, батькові Івана Предтечі. Аж до своїх заручин з Йосифом дівчина перебувала у храмі.

Українці  цим святом завершують осінь і починають зиму. На Третю Пречисту господарі  кличуть достаток на прийдешній рік  до своїх осель та обійсть.

На Введення (як, зрештою, й на Різдво та Великдень) хто першим  прийде до хати, той стане «полазником» — людиною, що приносить добро чи лихо – на цілий рік. Найкраще, коли першим до хати увійде молодий, гарний, грошовитий чоловік: значить, цілий рік у родині будуть і здоров’я, й добробут. Якщо старий, хворий та ще й бідний – очікувати злиднів і немощів. А найгірше – коли першою зайде стара жінка, тим паче щось позичити: ну просто-таки всі нещастя з собою приведе!..

В селах воліли не ходити цього дня до сусідів, бо, не доведи Господи, станеться якась біда – звинуватять, що сусід «приніс».

Вважалося, що до Третьої Пречистої копати землю ще було можна, а от уже далі, аж до Благовіщення – в жодному разі, бо земля відпочиває й набирається сил для майбутнього врожаю. Тож глиною, аби долівку мастити, жінки запасалися до Введення.

Перучи у водоймах одіж, не можна було бити її праниками від Введення й до Дев'ятого четверга (після Різдва), бо це може накликати бурю на нивку. Так само не годилося після Третьої Пречистої терти коноплі.

Дівчата вночі проти Введення брали воду там, де зливалися три струмки, проливали її  крізь полум’я, щоб вона текла між двома вогнями, а потім пили проти пристріту, від хворощів та щоб хлопців причарувати.

Опівночі жінки, знявши одяг, сідали  на порозі прясти коноплі – «щоб прядиво пішло на руку».

Коровам обсипали сім’ям і мастили маслом вим’я, щоб давали багато молока.

З Третьою Пречистою пов’язано чимало народних повір’їв.

Казали, наприклад, що скільки на Введення води — стільки на Юрія (6 травня) трави. Або ж якщо на Введення є вода, то влітку корови даватимуть багато молока. Чи якщо на Третю Пречисту вже лягли глибокі сніги, літо буде з добрим врожаєм.

На цей час, до речі, в Україні зазвичай вже лежав сніг. Тому говорили: «Третя Пречиста снігом покриває».

Отже, з Третьою Пречистою будьте здорові!

Розділи: Традиції

27 січня

Інші дати
Олекса Тихий
(27 січня 1927, хутір Їжівка, Краматорівський район, Артемівська округа — 5 травня 1984, тюремна лікарня м. Пермі) український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи. Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні.
Розгорнути
Народився Павло Чубинський
(1839, м.Бориспіль Київська область – 1884) – український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Душу й тіло ми положим За свою свободу, І покажем, що ми, браття, Козацького роду! Гей-гей, браття милі, Нумо братися за діло! Гей-гей пора вставати, Пора волю добувати!
Розгорнути
Народився Архип Куїнджі
(1842, м.Маріуполь - 1910) – український та російський живописець-пейзажист грецького походження, педагог. Автор картин «Українська ніч», «Дніпро вранці», «Ніч на Дніпрі».
Розгорнути
Народився Павло Тичина
(1891, с. Піски Чернігівська область – 1967) – український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.
«Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, - Лиш Соняшні Клярнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім всі планети. Я був – не я. Лиш мрія, сон. Навколо дзвонні звуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки». (Павло Тичина)
Розгорнути
Народився Іван Гончар
(27.01.1911 – 18.06.1993) – видатний громадський та культурний діяч, скульптор, живописець, графік, народознавець, колекціонер. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1960), Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1989), Народний художник України (1991). Один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також Музею народної архітектури та побуту України; засновник відомого в Україні й за кордоном громадського музею, який від 1960-х років став осередком українського національного відродження.
«Багато погроз і попереджень довелося почути мені від невігласів, які зневажали мою творчість, які забували про те, що без коренів немає дерева, а без дерева плодів …Я давно поставив собі за мету жити і творити для народу. Якщо вкласти всю душу в свою працю, то потім тобі це якось повернеться». (Іван Гончар)
Розгорнути