Юрій Змієборець, святий Юра, святий Георгій, Георгій Переможець — святий, мученик і воїн, покровитель візантійських імператорів, а пізніше — й українських князів. Святий Юрій є однією з найвідоміших постатей у християнському світі, його життєпис надихав мистців протягом століть.
Святий є також покровителем України, столичної Київської області (зображений на прапорі та гербі Київщини), головної святині Галичини та Львова — Собору Святого Юра та опікуном Пласту.
На Русі Святий Юрій відомий з часів прийняття християнства наприкінці X століття. Він з'явився серед інших християнських святих із Візантії, де шанування його мало вже багатовікову традицію.
Саме з місця особливого шанування Святого Великомученика Юрія Переможця почалося хрещення Київської Русі. Святий Рівноапостольний князь Володимир прийняв Святе хрещення в Криму біля Корсуня (Херсонеса) у Георгіївському монастирі.
Особливо багато для утвердження шанування Святого Юрія зробив київський князь Ярослав Мудрий, який прийняв при хрещенні його ім'я. На честь свого святого заступника в 1030 р. він засновує місто Юр'їв, тобто місто Юрія. У 1037 р. Ярослав починає будівництво Георгіївського монастиря в Києві і зводить у ньому храм, який до наших днів не зберігся.
День освячення першого у Київській Русі храму Святого Юрія — за старим стилем 26 листопада 1051 р. (за новим стилем 9 грудня) — був відзначений установленням щорічного святкування цієї події. Він увійшов у народну пам'ять під назвою дня Юрія, або осіннього Георгія. З тих пір на колишній території Київської Русі Юрій стає ледве не першим у сонмі православних святих.
День загибелі Святого Великомученика — 23 квітня (6 травня за новим стилем) — відзначається церквами східного обряду і віднесений до числа церковних свят.
Нині мощі Святого перебувають в місті Лод (Ізраїль) в храмі, названому на честь Святого, голова Юрія Переможця знаходиться в базиліці Сан-Днжорджіо ін Велабро в Римі (Італія). Права рука — в монастирі Святого Ксенофонта на Афоні (Греція).
Про життя Георгія-християнина
Він прийшов у світ у III ст. в Кападокії, що належала до складу Римської імперії й був сином хлібороба. Та й його ім’я Георгій у перекладі з грецької означало «хлібороб». В українській мові це грецьке ім’я зазвичай має іншу форму — Юрій.
Народжений у місті Бейруті (колись — Беліт), біля підніжжя Ліванських гір, він виріс у християнській родині: його батько помер смертю мученика за Ісуса Христа, а мати, перебравшись у Палестину, виховала сина у благочесті та християнській покорі. Молодий Юрій поступив на службу до римського війська і за свою відвагу у боях був відзначений імператором Диоклетіаном і прийнятий до його охорони як один із старших воєначальників.
Невдовзі потому Юрій став радником, незмінним супутником, наближеним імператора. Диоклетіан був талановитим правителем, але зберігав фанатичну прихильність до римських богів. Узявши собі за мету відродити в Римській імперії язичництво, він практикував жорстокі гоніння на християн.
Тоді було видано суворі закони проти християн. Наказано було палити їхні книги, руйнувати церкви, а на них самих чекали тортури. Довідавшись про це, Юрій і сам почав готуватись до смерті. Роздав гроші й майно бідним, відпустив на волю своїх рабів. Залагодивши таким чином свої справи, відважний юнак прийшов на імператорську раду до Никомідії, де тоді вирішувалася доля християн, і відкрито заявив, що він — християнин. Вражений його поведінкою, імператор став вмовляти юнака не руйнувати свого життя й за римським звичаєм принести жертву язичницьким богам. Проте Юрій відмовився зректися Христа. Із цієї хвилини розпочався період великих випробувань і страждань відважного християнина, який вирішив не зраджувати своїх ідеалів навіть перед загрозою смерті.
Після марних умовлянь зректися Ісуса Христа імператор наказав застосувати до Юрія тортури. Його кинули за ґрати, поклали спиною на землю, ноги вклали в колодки, а груди притиснули важким каменем. Але святий стійко зносив страждання та прославляв Господа. Тоді мучителі Юрія почали застосовувати ще жорстокіші тортур. Вони били його воловими жилами, колесували, кидали в негашене вапно, примушували бігати в чоботях із гострими цвяхами всередині.
Святий мученик все стерпів. Подвиги великомученика Юрія збільшили число прихильників християнства. Навіть дружина Диоклетіана цариця Олександра, бачачи дива мученика, стала докоряти чоловікові за його жорстокість, а потім і сама увірувала в Христа. Імператор засудив її разом зі святим Юрієм. Але Олександра не дожила до ганебної кари: вона тихо віддала Богові душу, коли її вели до місця страти.
Імператор на вимогу жерців наказав відтяти Юрію голову. Спокійно і мужньо святий великомученик Юрій загинув 6 травня 303 року. Йому не було ще й 30 років. Сильний, непоборний воїн, він зазнав страшних мук за сповідування віри в Христа й загинув від них. І за цей подвиг в ім’я віри Церква нарекла його Переможцем.
Чому Юрій-Змієборець
Шанування Юрія почалося з V століття, йому поклонялися, як мученику і воїну. На іконах святого Юрія зображують на білому коні, а своїм списом він проштрикує змія. Це зображення ґрунтується на одному з переказів про чудеса святого великомученика. Розповідають, що неподалік місця, де народився святий Юрій у місті Бейруті, в озері жив змій, який жер людей.
Що то був за звір — удав, крокодил чи велика ящірка, – не відомо. За велінням бісів, що жили в ідолах, імператор мав регулярно за жеребом віддавати йому на поживу дітей своїх громадян і, коли черга дійшла до нього, він мусів віддати свою єдину дочку. Минув час, і Диоклетіан, убравши її в найкращі шати, відправив до озера.
Гірко плакала дівчина, чекаючи смертної години. Зненацька до неї під’їхав на коні Юрій зі списом в руці. Дівчина просила його не залишатися з нею, щоби не загинути. Але святий, побачивши змія, лиш перехрестився і зі словами: «В Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа» – кинувся на тварюку. Великомученик пробив горло змія списом, і кінь потоптав його конем. Потім він звелів дівчині зв’язати змія своїм поясом і, наче пса на повідку, привести до міста.
Жителі в страху розбігалися, але святий зупинив їх: «Не бійтеся, але покладайтесь на Господа Ісуса Христа і віруйте в Нього, бо це Він послав мене до вас, щоби врятувати». Потім святий убив змія мечем, а жителі спалили його за містом. 25 тис. чоловік, не рахуючи жінок і дітей, охрестилися тоді, і була побудована церква в ім’я Пресвятої Богородиці та великомученика Георгія (Юрія).
Покровитель України
Із писаних джерел складно дізнатися, коли Юрія було визнано святим. Десь є записано, що Папа Бенедикт ХІV (1740—1758 рр.) проголосив св. Юрія патроном англійського королівства. В історичних записках Англії є примітка, що 1222 року день смерті св. Юрія було проголошено національним святом. Він ставпатроном лицарства. Культ його в Середньовіччі дуже поширився, було засновано лицарські ордени його імені, і в ім’я святого Юрія при посвяченні на лицаря складали воїни свою присягу.
Культ святого Юрія перейшов до нашого козацтва, на острів Хортицю, серце Січі, бо козаки називали острів його іменем, а козацьку пісню «Нам поможе святий Юрій і Пречиста Мати» співають донині.
Князь Ярослав Мудрий, який прийняв при хрещенні його ім’я, на честь свого святого заступника 1030 року засновує місто Юр’їв. Він здвигнув церкву Св. Юрія в Києві, заклав монастир на його честь. Отак Юрій Змієборець став прообразом лицарства і патроном боротьби за найвищий ідеал народу – свободу, та символом боротьби проти зла. Храми, присвячені Юрію, споруджуються у всіх землях Київської Русі. З X по XIII століття георгіївські церкви услід за Києвом і Володимиром були побудовані в Новгороді, Каневі та інших містах. Під час служб в них читали уривки з житія і чудес Святого Юрія.
Святий є покровителем України, а також столичної Київської області (зображений на прапорі та гербі Київщини) і головної святині Галичини та Львова — собору Святого Юра, збудованого за часів козацтва.
За матеріалами сайтів «На скрижалях», Коломийська єпархія, Вікіпедія
