chrome firefox opera safari iexplorer

27 січня – 182 роки від дня народження автора українського Славня

27 січня 2021 о 06:59
uk.wikipedia.org

Павло Чубинський був талановитим етнографом, журналістом, правником.  Брав участь у національному русі на Правобережжі. Й залишився навіки в українській історії як автор нашого  Славня  – «Ще не вмерла Україна». 

Павло Платонович Чубинський народився 1839р. у невеликому хуторі поблизу Борисполя на Київщині, в родині українського шляхтича. Батько Павла пишався своїм давнім козацьким походженням: в околиці містечка був похований пращур славного роду – козак Іван Чуб.  

Навчався Павло у Другій Київській гімназії, затим – на юридичному факультеті Петербурзького університету, який закінчив 1861р. й дістав ступінь кандидата юридичних наук.

Навчаючись в університеті, П.Чубинський був одним з найактивніших  учасників української громади, дописувачем журналу «Основа». Під час зустрічей громадівців познайомився з відомими діячами української культури -  Т.Шевченком, М. Костомаровим, П. Кулішем. Тарас Григорович став для Чубинського духовним світочем, вчителем у житті й творчості. 

Наприкінці жовтня 1862р. Павла Чубинського вислали до Архангельської губернії, під поліційний нагляд – «за шкідливий вплив на розум простолюду». Тут Чубинський працює слідчим,  секретарем  у статистичному комітеті, редагує місцеву газету, служить чиновником з особливих доручень при губернаторі. Протягом семи років заслання П.Чубинський робить кілька важливих наукових досліджень. 

1869 р. науковцеві було дозволено повернутися до України. Він очолив етнографічно-статистичну експедицію на Південно-Західних теренах, яка досліджувала Київську, Волинську, Подільську губернії, частину Мінської, Гродненської, Люблінської, Седлецької, а також  територію в Бессарабії, де мешкали українці.  У підсумку експедиції з’явилися сім томів дослідження «Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-русский край», які вийшли друком у 1872-79р.р. в Петербургу. Видання увібрало унікальні етнографічні та фольклорні матеріали: казки, легенди, обрядові пісні, описи одягу, звичаїв, говірок тощо. Композитор Микола Лисенко долучився до цього видання, поклавши на ноти обрядові  пісні. 

П.П.Чубинський ініціював створення  Київського Південно-Західного відділу Імператорського Російського Географічного Товариства, яке почало працювати у 1873р., й через два роки очолив його. 

Саме він запропонував провести одноденний перепис мешканців Києва, який і відбувся 2 березня 1874р. під його керівництвом. 

Він був надзвичайно активним у громадському житті, одним з кращих представників українських науки і культури.

А ще Павло Чубинський писав вірші, особливо у молоді роки. 1871р. в Києві вийшла друком збірка його поезій «Сопілка Павлуся» — щоправда, без прізвища автора.  Ліризм і щирість творів привабили увагу читачів. 

У квітні 1879р. Павло Чубинський вийшов у відставку і повернувся до родинного хутора. Наступного року тяжка недуга прикувала  його до ліжка. Помер П.П.Чубинський 26 січня 1884р., за день до свого 45-річчя. 

Переповідають, що вірш, який став складовою  національного Гімну, Павло Чубинський створив протягом півгодини – восени 1862р. в Києві, на Великій Васильківській, 122, у будинку купця Лазарєва, в якого винаймав житло. Під час зустрічі у квартирі  Чубинського сербські студенти заспівали патріотичну пісню, в якій були слова: «Серце биє, кров ся лиє за нашу свободу». Господар, глибоко вражений твором, вийшов з кімнати і за короткий час повернувся, тримаючи в руці аркуш паперу з текстом…

Уперше вірш був оприлюднений у грудневому числі часопису «Мета» 1863р. і набув великої популярності. Захопився текстом і о.Михайло Вербицький – відомий у краї композитор. Він написав музику до твору, і вперше пісня – слова та ноти —  побачила світ 1865р. 

(Слід сказати, що автор тексту був висланий, за особистим наказом шефа жандармерії кн.Долгорукова,  до Архангельської губернії — про що ми вже згадували -  з формулюванням «за шкідливий вплив на розум простолюду» саме після появи вірша «Ще не вмерла Україна». ) 

Перше публічне виконання пісні «Ще не вмерла Україна…» відбулося 10 березня 1865р. в Перемишлі — на завершення концерту, присвяченого Тарасові Шевченку. На платівку вперше її записали в кельнському відділенні музичного видавництва «Грамофон» у жовтні 1910р. – виконував її відомий український оперний співак Модест Менцинський .

 Під час Української Революції 1917-20 р.р. пісня «Ще не вмерла Україна…» виконувалась як Державний Гімн УНР та ЗУНР. У червні 1917р. відоме американське видання The New York Times оприлюднило інформацію про затвердження офіційного перекладу Гімну України.

 15 січня 1992р. Верховна Рада України затвердила музичну редакцію Гімну, а 6 березня 2003-го – текст «Ще не вмерла України ні слава, ні воля…»

Олена Бондаренко, Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»

28 березня

Інші дати
Дмитро Гнатюк
1925 –  видатний оперний співак. Перший виконавець легендарних пісень «Два кольори» і «Києве мій». Соліст, а з 1988 р. – головний режисер Національного театру опери та балету ім. Т.Шевченка. Герой України.
Розгорнути
Олекса Гірник
1912 – український дисидент, політв’язень. У 60-ту річницю проголошення самостійності України Центральною Радою, 22 січня 1978 р., вчинив самоспалення біля могили Т.Шевченка на Чернечій горі на знак протесту проти русифікації. Герой України (2007, посмертно).
Розгорнути
Народився Юліан Бачинський
(1870, с.Новосілка Тернопільська область – 1940) - український громадський і політичний діяч, публіцист, автор праці «Україна Irredenta», в якій обґрунтував необхідність створення української незалежної держави.
"Вільна, велика, політично самостійна Україна, одна, нероздільна від Сяну по Кавказ!". (Юліан Бачинський)
Розгорнути