«В кожному своєму творові стараюся шукати музики…»
Знавці стверджують, що в українському живописі кінця ХІХ-початку ХХ ст. не було жодного митця (крім О.Мурашка), який міг би за майстерністю дорівнятися до О.Новаківського.
Олекса Харлампійович Новаківський народився в с.Слободо-Ободівка (нині Ободівка Тростянецького району на Вінничині), в родині лісника.
Мистецьку освіту отримав у Одесі, в майстерні художника Ф. Клименка, та в Краківській художній школі (згодом – Академія красних мистецтв), у живописців В.Лушкевича, Л.Вичулківського, Ю.Унежинського. Закінчивши із золотою медаллю навчання 1900р., залишився в класі академії ще на два роки – у відомого пейзажиста Яна Станіславського. Відтоді брав участь у багатьох виставках. Створив цілу низку портретів та пейзажів у с.Могила поблизу Кракова.
1911р. життя Олекси Новаківського кардинально змінилося. Краківську виставку Польського товариства прихильників красних мистецтв відвідав митрополит Андрей Шептицький. Великий знавець мистецтв і меценат високо поцінував твори Новаківського, які були розлого (100 полотен!) репрезентовані на виставці. Митрополит запросив художника до Львова і взяв у його творчій долі активну участь.
Мешкаючи у місті Лева від 1913 р., художник займається не лише творчістю, а й педагогічною діяльністю. 1923 р., за матеріальної підтримки А.Шептицького, створює у своїй майстерні приватну студію, що пізніше стала «школою Новаківського» і зажила слави правдивої оази малярства. Це була унікальна, українськи орієнтована школа. Сюди линули молоді митці не лише з усієї Галичини, а й з Волині, Буковини, Наддніпрянщини. Зі школи Новаківського вийшли знані у світі художники: В.Гаврилюк, С.Гординський, М. Драган, М. Левицький, Іванна Нижник-Винників, Емілія Охримович, Л.Перфецький, Р. Сельський та багато інших талановитих українських творців.
У 1924-25 р.р. О.Новаківський очолював мистецький факультет Львівського (таємного) Українського Університету.
Перша велика виставка творів О.Новаківського у Львові відбулася 1921 р. Це були тріумф і беззаперечне визнання з боку примхливої мистецької публіки. Серед шедеврів Новаківського – «Автопортрет», портрети А.Шептицького, О.Барвінського, Д.Левицького, дружини художника («Моя Муза»), «Довбуш», «Юрський собор», ціла низка інших портретів, пейзажних полотен, робіт на побутову тематику.
Помер художник 29 серпня 1935 р.у Львові.
За більшовицьких часів ім'я Олекси Новаківського тривалий час належало до «заборонених». З «відлигою» про творчість видатного художника та його життєвий шлях почали потроху писати і говорити, але вельми відцензуровано. Так, суворо заборонялося згадувати про тривалі теплі стосунки митця з митрополитом А. Шептицьким, поетом М.Вороним, питомими львівськими родинами інтелігентів - Барвінськими, Колессами, Морачевськими. Не дозволялося торкатися певних тем творчості Новаківського, зокрема – визвольної боротьби Українських Січових Стрільців (проект герба УСС, картини «Стрілецька Мадонна», «Ангел Смерти»); релігійної тематики («Срібна Мадонна», «Мати Милосердя», «Серце Ісуса»).
Нині, в незалежній Україні, ім’я і творчість видатного митця посіли належне їм місце. Його роботи можна побачити в українських музеях. У Львові діє художньо-меморіальний музей О.Новаківського
Олена Бондаренко,
Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна»