chrome firefox opera safari iexplorer

19 квітня помер Микола Костомаров, великий патріот України

19 квітня 2021 о 12:37

Цього дня, 19 квітня 1885-го, у віці 68 років помер Микола Костомаров, видатний український історик, поет-романтик, мислитель, громадський діяч.

Як ми знаємо (хоч і часто про це забуваємо) – українці живуть не лише в Україні, але й по усіх усюдах за її межами. Наче чарівним поясом, укутана з усіх боків незалежна Україна своїми етнічними землями, що перебувають зараз у складі сусідніх держав – Росії, Білорусі, Польщі, Словаччини, Румунії, Молдови. Але і там живуть українці, і багато видатних діячів українського народу народилося саме тут. 

Микола Костомаров народився в слободі Юрасівка, на території сучасної Воронезької області Росії. Колись тут був Острогозький козацький слобідський полк, але по скасуванні козацького устрою на Слобожанщині, ці землі відійшли до Воронезької губернії, і так стали Росією.

За деякими відомостями, батько Миколи, Іван Костомаров, походив родом із тих самих козаків-переселенців, які заснували у XVII столітті Острогозький полк, а мати, Тетяна Петрівна (Костомариха, як звав її Тарас Шевченко), була українською селянкою зі Східної Слобожанщини.

Та завдяки чому залишився Микола Костомаров у вдячній пам’яті українського народу? Він був близьким другом Тараса Шевченка і одним із засновників Кирило-Мефодіївського товариства у 1846 році, й написав її програмний твір – «Книгу буття українського народу».

Та ще був він одним із перших великих українських істориків, що ґрунтовно довів у своїх працях належність князівської України-Русі до історії сучасної йому України.

«Щира любов історика до своєї Батьківщини може проявлятися тільки в суворій повазі до правди», – говорив Микола Іванович.

Викладаючи історію спочатку в Київському університеті, а після заслання у справі Кирило-Мефодіївського братства до Саратова, ставши професором Петербурзького університету, Костомаров у своїх працях відстоював ідею існування українського народу вже в ІХ столітті і належності історії часів княжого Києва саме до історії України. Ось як він писав про давність української нації в праці «Богдан Хмельницький»:

«Народ, який населяє у наш час більшу частину Галичини та Буковини, Люблінську губернію Царства Польського, губернії Російської імперії: Подільську, Волинську, Київську, частину Гродненської та Мінської, Чернігівську, Полтавську, Харківську, Катеринославську, землю війська Кубанського, народ, що складає значну частину народонаселення в губерніях: Воронізькій, Курській, Херсонській, народ, що має свої поселення у губерніях: Саратовській, Астраханській, Самарській, Оренбурзькій і землі Війська Донського, народ, який називають українцями, малоросіянами, черкасами, русинами та просто руськими, належить до найдавнішої галузі племені слов’янського. В глибокій давнині ми бачимо його на просторі, що належить зараз до Галичини, Волині, Поділля, Бессарабії, київської та херсонської губернії під іменами Великої Скуфії, антів, волинян»...

14 травня

Інші дати
Ярослава Стецько
1920 –  українська політична діячка, журналістка. Співорганізатор Червоного Хреста УПА, жіночої мережі і юнацтва ОУН.
 
Розгорнути
Народився Василь Стефаник
(1871, с. Русів, Івано-Франківська область - 1936) - українського письменника, майстра експресіоністичної новели. Автор збірок новел «Камінний хрест», «Синя книжчека», «Дорога».
«Я свою душу пустив у душу народу, і там почорнів з розпуки…» (Василь Стефаник)
Розгорнути
Народився Олександр Фомін
(1869, Росія - 1935) – ботанік. З 1914 року працював в Україні. Праці присвячені питанням морфології, систематики флори Кавказу, Криму, Сибіру, Дал. Сходу й України. Після смерті Фоміна, Київський ботанічний сад був названий на його честь.
Розгорнути