photo-lviv.in.ua
У показі – унікальні експонати, і це, зокрема, – живописні твори авторства Бориса Григоровича Возницького з часу його навчання у Львівському училищі прикладного мистецтва ім. Івана Труша. Роботи до експонування надала родина Бориса Возницького, про це розповіла донька академіка Лариса Возницька-Разінкова.
Експозиція представлена з 16 травня у новоствореному Музеї Митрополита Андрея Шептицького (вул. Кривоноса, 1).
Лариса Борисівна також зазначила, що у показі — світлини з життя батька, які покажуть різні напрями його діяльності як музейника у Львівській національній галереї мистецтв, котра названа іменем Возницького.
А ще – портрети Бориса Григоровича пензля Еммануїла Миська Любомира Медведя, Євгена Безніска та інші відомих митців.
Куратори виставки «Великий музейник» – засновник та директор Музею Митрополита Андрея Шептицького о. Севастьян Дмитрух та Лариса Возницька Разінкова.
Довідково:
Герой України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, президент Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв (ICOM) Борис Григорович Возницький (16.04.1926 – 23.05.2012) – багаторічний, упродовж півстоліття, директор Львівської національної галереї мистецтв. У 1960 – 1970-х роках ініціював сотні експедицій західними областями України, завдяки яким було врятовано понад 12 тисяч предметів мистецтва, а це ікони, скульптури, стародруки, старовинні меблі...
Саме Возницькому належить ідея створення нових філій галереї – в занедбаних або відбудованих та реставрованих пам’ятках архітектури.
Заслуги Бориса Возницького важко переоцінити, позаяк він зберіг і врятував десятки тисяч безцінних пам’яток. Багато уваги заслужений працівник культури України та Польщі, доктор Honoris Causа Варшавської академії мистецтв, академік Української академії мистецтв приділяв збереженню замків і палаців: Олеського, Золочівського, Підгорецького, П’ятничанської башти, дерев’яних церков.
Завдяки неймовірній наполегливості в досягненні мети, в поєднанні з несамовитою працьовитістю, Борис Возницький вивів Львівську галерею мистецтв у ранг надпотужного музейного комплексу, колекція якого налічує понад 60 тисяч творів.
Його знали і шанували музейники не лише України, а й усього світу. Він жив роботою і загинув так, як жив – дорогою до Поморянського замку. Трагедія сталася 23 травня 2012 року. Борисові Григоровичу було 86 років.
